Богове кесарю

Як і всі інші передвиборчі «мильні бульбашки» Януковича, його брехливі запевнення про рівноправність релігійних конфесій за нової влади були швидко спростовані щоденною практикою. УПЦ МП, до якої він себе відносить, де-факто стала придворною церквою в Україні.

Сьогодні саме священики Московського патріархату благословляють владу на усі її дії, іноді самі очолюють виборчі списки ПР, а у відповідь отримують поблажливість політичної верхівки та, подекуди, навіть бюджетне фінансування.

Прикладів на підтвердження особливого статусу Московського Патріархату назбиралося безліч – від планів відселення музеїв з території Києво-Печерської Лаври на догоду УПЦ МП, до згоди прем`єра Азарова профінансувати усі оргвитрати, пов`язані із приїздом до Києва російського Патріарха Кирила, та повідомлень про ймовірне будівництво храму УПЦ МП на місці Десятинної церкви у Києві.

Йдеться також і про виділення з бюджету міста Києва 11 мільйонів гривень на спорудження іншого храму в столиці, та намірів звільнити це будівництво від оподаткування.

Поза межами людської моралі є бажання УПЦ МП, користуючись прихильністю чиновників, встановити власну монополію на надання послуг на київських цвинтарях.

Тривожні повідомлення зараз надходять і з Донеччини, де, фактично, УПЦ МП розпочала «військові дії» проти Київського патріархату. Йдеться про намагання відібрати храм УПЦ КП у селі Кам`янка Тельманівського району та атаку на парафію в селі Роздільне Старобешевського району області.

Крім того, ще свіжі в пам`яті заяви митрополита Одеського та Ізмаїльського УПЦ МП Агафангела, який виступив різко проти будівництва в Одесі храму Української греко-католицької церкви, вирішивши, очевидно, підмінити власною персоною Конституцію та закони України.

В Харкові нещодавно було знищено меморіальну дошку на честь патріарха УГКЦ кардинала Йосипа Сліпого.

У поліконфесійній державі все вище викладене є не просто антизаконним, але й диким та злочинним. І в цьому випадку діючому президенту не вдасться «умити руки», як це відбулося в історії з Податковим кодексом. Це – «нова країна» Януковича, а не митрополита Володимира.

В кроках нинішньої влади не помітно цілісної державної політики. Вона діє, скоріше, за феодальним принципом роздавання «кормлінь». У хід йде все – міста, області, міністерства, і, як бачимо, цілі сфери суспільного життя.

В обмін на лояльність гарантується невтручання у поточні справи. Але саме там накопичується критична маса протиріч, оскільки далеко не всі в країні готові погодитися з принципом «переможцям дістається усе». Відповідно, в Україні може спалахнути нове вогнище навколоцерковних конфліктів.

Саме Віктор Янукович несе пряму і повну відповідальність за порушення міжконфесійного балансу і миру в Україні. В умовах встановленого режиму особистого «паханату» наближеність до «тіла» розв`язує руки ділкам різного ґатунку — чи то мова йде про напівміфічного «Юру Єнакієвського», чи про бізнесменів та політруків в рясах.

Адже симптоматично, що привілейований статус УПЦ МП вилився не у активізацію місіонерської діяльності цієї церкви, а у загострення майнових суперечок, та поширення в Україні ідеології так званого «русского мира».

Самі панотці Московського патріархату в даному випадку вчиняють недалекоглядно. І не тільки тому, що політичний маятник завжди може хитнутися в інший бік.

Вони ризикують остаточно підірвати довіру до своєї церкви як до духовної інституції. Мова, звісно, не про рядових священиків, а про натхненників та ідеологів цих дій.

28 січня 2010 року під час розмови посла США у Москві Джона Баєрлі з головою Відділу зовнішніх церковних зв`язків Московської патріархії (РПЦ) митрополитом Іларіоном, за даними WikiLeaks, останній недвозначно заявив, що «головною роллю РПЦ він бачить пропаганду офіційної політики уряду».

Відмінність УПЦ МП від РПЦ хіба що в тому, що їй доводиться «пропагувати» не тільки «свою», українську, а ще й російську офіційну політику. А фактично ж, УПЦ МП, слідом за РПЦ, прагне не тільки обслуговувати владу, але й сама хоче бути владою, принаймні, у відведеній для неї сфері.

Хоч за своїм покликанням церква і без того має владу над людьми, але іншого, нематеріального характеру. Влучно про це сказав німецький філософ Карл Ясперс, слова якого цілком можна накласти на сьогоднішню ситуацію в Україні:

«До тих пір, поки церкви пов'язані з Вічним, їх зовнішня влада здійснюється спираючись на найглибші надра душі. Чим більшою мірою ставлять вони Вічне на службу своїй владі в миру, тим більш жахливою виявляється тоді ця влада, яка, як і всяка інша влада, починає діяти на зло«.

Євген Булавка

jfdghjhthit45