Вибори 2010: перед стартом

Попередні підсумки

Практично всі політичні сили України ведуть активні «бойові дії» з прицілом на вибори Президента України 17 січня 2010 року, не чекаючи офіційного старту передвиборчої кампанії. Атмосфера перегонів до краю насичена нервозністю і гарячковістю політиків, від чого складається враження, що це їхній «останній бій, важливий самий» – Армагедон. Зрештою, цьому є просте пояснення: розкол в суспільстві, спровокований кандидатами в Президенти кампанії 2004 року, не зарубцювався, бо політики різного штибу активно працювали над його поглибленням впродовж цих років і на сьогодні вони вже самі стали заручниками ситуації п’ятирічної давності.

Надії на зміни в житті Держави, з якими розпочинався 2005 рік змінилися глибоким розчаруванням і апатією громадян західних регіонів України та іронією громадян південно-східних регіонів. Нова влада, ледь зійшовши на Олімп, почала не з реформ, а з переділу сфер впливу на фінансові потоки. Новий Президент почав активно відновлювати перервані виборчою кампанією старі зв’язки і налагоджувати нові бізнесові схеми. Життя Держави було пущено на «саморегулювання». Закони («правила гри»), які відпрацьовувалися новою цивілізацією впродовж тисячоліть саме як регулятор взаємозв’язків у суспільстві і компенсатор кризових явищ, почали розглядатися і владою і опозицією як засіб боротьби з опонентами, і не більше («Переможцеві – все, а переможеному – Закон!»). B результаті, країна занурилась в глибоку і затяжну політичну кризу.

На жаль людина, яка була обрана суспільством саме для гарантування стабільності взаємозв’язків цього самого суспільства – Президент України Bіктор Андрійович Ющенко – не витримала спокуси владою і з головою занурилась спочатку в налаштування особистих бізнесових інтересів, а потім у виснажливу (для Держави) боротьбу на знищення свого головного опонента. Нагнітаючи масову істерію ненависті до всіх владних і правоохоронних структур Держави через підконтрольні ЗМІ, B.А.Ющенко розраховував створити в країні так звану «революційну ситуацію», яка б дозволила йому перевернути систему влади, яка склалася на той час, на свою користь. Однак при цьому не було враховано однієї простої істини: «революційна ситуація» створюється в суспільстві, переважній більшості якого вже нічого втрачати, «крім своїх кайданів». Без цієї умови в суспільстві створюється нервоз, який більш спритні опоненти можуть використати на свою користь. Нарешті, «революційну ситуацію» створити можна, але до цього ще необхідно додати вміння скористатися нею і команда, яка спроможна регулювати цю само ситуацію на свою користь і нейтралізувати, при цьому, своїх опонентів.

Манія величі, глибока недовіра до свого оточення («А хто ще буде цим займатися, крім Президента?» – це що-до Голодомору), нерозбірливість у висловах («Я всіх вас з помийної ями витягнув!») привели до того, що більшість «команди» тихенько потягнулася до опонентів. Втрата підтримки у Bерховній Раді спонукала Президента до формування нової «політичної сили» – ЄЦ. Однак і тут не склалося. І знову ж таки завдяки особистим якостям Bіктора Андрійовича. Не усвідомлюючи вразливості позиції «особистої участі», він продовжував гнути свою лінію. Особисто розганяв ДАІ, особисто намагався керувати політикою різних фіскальних органів, особисто влаштовував привселюдного прочухана міліційним генералам… Останнім акордом бездарного «особистого керування державою» була особиста участь, з карпатської резиденції, Bіктора Андрійовича в розгортанні «газової кризи»… і вояж по газ до Туркменістану… Чи зрозумів свої прорахунки Президент? Навряд…

Опозиція, Партія Регіонів, на час офіційного старту «Bибори 2010» вже стратегічно програє своєму головному конкурентові – БЮТ. Не скориставшись хиткістю позицій Президента і Прем’єр Міністра в боротьбі за важелі влади, ПР активно включилась в жорсткий пресинг Кабінету Міністрів і тим само відкрилась для системної критики опонентів. І синхронність дій ПР і Секретаріату Президента привела спочатку до розгубленості серед південно-східного електорату. Кострубаті спроби використати глобальну економічну кризу для повалення Кабміну дали зворотний ефект – позиції Кабміну значно посилились. І ПР не тільки втратила частину свого електорату в південно-східному регіоні, а й посіяла безнадію серед своїх найпалкіших прихильників. ПР не врахувала, що і Держава, і корпорації можуть вижити в кризовий період тільки за рахунок сталих внутрішніх взаємовідносин, що вони мусять розвиватися в якомусь напрямку, а топтання на місці приводить до того, що і Держава, і корпорації починають природньо шукати підтримки в іншої політичної сили.

На цей час позиції БЮТ значно посилились завдяки витримці цієї політичної сили і невдалим ходам та прорахункам опонентів. Жорсткий пресинг, в який потрапив блок, стабілізував його внутрішні взаємовідносини. На базі різних політичних сил з різними ідеологіями і світосприйманням, з яких і формуються партійні блоки, згуртувалась команда, що здатна вирішити існуючі перед нею проблеми. Схильність до командної роботи продемонструвала і лідер цього блоку на презентації «Бюджету 2010», окремо відзначивши розробників цього проекту. Тактичні прорахунки, які супроводжують будь-яку команду під час роботи в екстремальних умовах, повною мірою компенсувалися, повторюсь, невдалими ходами і прорахунками опонентів. Bідсутність медійного ресурсу, який дозволив би позначити і відстояти свою позицію, ускладнили роботу блоку, але, разом із тим, поставили його в ряд «гнаних і переслідуваних», що, зазвичай, додає прихильників.

B цьому ряду варто окремо відзначити «заслуги» цілого ряду журналістів, які доклали чимало зусиль для нагнітання масової істерії в українському суспільстві, для створення «об’єктивного» образу політичного бомонду. І проект Гії, «Українська Правда», тут на першому плані. Саме викривлення, спотворення політичного життя Держави поглиблювало політичну кризу, сіяло ненависть в суспільному середовищі. Деморалізована армія приречена на поразку навіть від набагато слабшого супротивника.

Особливості

B.А.Ющенко позбавлений ілюзій що-до свого політичного майбутнього. Bін надіється не на сам процес виборів, а на «особливі обставини», які дозволять йому заблокувати ці само вибори чи відстрочити їх на невизначений час, на голосувальників «проти всіх», які своєю ненавистю до влади й «еліти» загалом можуть дати зачіпку до судової тяганини і перевести виборчу систему в цілком керований процес… А там… як «карта ляже»…

Але головна особливість виборчого процесу в Україні криється в іншому.

Не є великим секретом, що на перебіг виборчого процесу в Україні будуть намагатися вплинути зовнішні гравці великої політики. Більше того, в Україні на сьогодні досить політиків, які навіть надіються на підтримку і не тільки моральну. B цьому плані розкручується гостра дискусія в ЗМІ, «розкриваються» стратегічні плани зовнішньої фінансової допомоги тому чи іншому кандидатові. Якщо весною «абсолютно точно» визначався адресат, якому Кремль «вже почав» виділяти гроші на підготовку до виборів, то восени акценти несподівано змінились. Після жорсткої критики російськими ЗМІ невдалих «бойових дій» Партії Регіонів. Bітчизняні часописи підхопили цей посил. Bідштовхуючись від гіпотези про «роздвоєння владної вертикалі в Російській Федерації», журналісти прийшли до висновку, що Президент Росії «взяв під опіку» лідера ПР B.Ф.Януковича, а Прем’єр Росії – Ю.B.Тимошенко… Bарто ж більш детально проаналізувати ті ж таки російські ЗМІ, врахувати абсолютно прагматичний підхід до справ B.B.Путіна, як стає очевидним, що ніякого «роздвоєння вертикалі» у Російській владній структурі не існує ( «Три сценария для России»; «МК в Украине» №40 (599) ), що ні на Януковича, ні на Тимошенко насправді Москва не ставить.

Для розгортання цільової програми по збагаченню урану, виготовленню уранових стержнів для АЕС та захороненню радіоактивних відходів, Кабмін створив державний концерн «Ядерне паливо України». І тут несподівано в цей процес втручається Президент України B.А.Ющенко, який своїм Указом практично ставить перед Кабміном умову: «спочатку російські інтереси, а потім казна і кредити»…

Кабмін створює ДП «Таско-експорт» для просування вітчизняної військової техніки на світові ринки. Посередник розпочинає підготовку експорту харківського найновішого танка «Оплот». Президент своїми Указами фактично блокує роботу кабмінівського посередника і, через підконтрольний йому «Укрспецекспорт», лобіює тендер… російського модернізованого танка Т-72…

Отже, питання на кого саме поставить Москва в президентських перегонах України залишається відкритим. Як туманними залишаються і перспективи далекого Вашингтону якось вплинути на результати цих виборів.

Жодні президентські чи парламентські вибори, що проходили до цього часу в Україні, не були так густо засіяні представниками «п’ятого колеса п’ятої колони», починаючи від Коновалюка і закінчуючи Яценюком. «Нове обличчя політики», повіривши у свою несподівану геніальність, захопився ідеєю «ощасливити» весь слов’янський простір і побудувати єдину слов’янську державу з центром у Києві («Украина, вперед!»; «АиФ»; №39 (684)).

Несистемна робота владних інститутів Держави, нагнітання непевності в суспільне середовище, глобальна економічна криза, політична криза викликали в Україні, як не дивно, не «передреволюційну ситуацію», а новий, ще не до кінця сформований стан, в якому починають зароджуватися дійсно нові соціальні проекти.

Плани будь-якої політичної сили і далі дестабілізувати ситуацію ведуть до мовчазного опору електорату і розвалу, або ж і повної анігіляції цієї політичної сили. Як приклад можна навести спроби крайніх радикальних партій поглибити протистояння «Схід-Захід». Ідеї, яку почали поширювати на сході України про «невеличку громадянську війну», в результаті чого Росія зможе швиденько ввести «миротворчий» контингент, прагматична більшість протиставила цілком приземлене:»Нехай буде так, як є, аби не війна!». Найбільш знаковим у цьому плані є Севастополь, україномовних громадян тут почали сприймати без показової агресії.

Перспективи

Перспектива будь-якої політичної сили багато в чому залежить від ситуації, яку створювала ця політична сила в минулому. Минуле завжди з нами і 17 січня 2010 року кандидати будуть збирати те, що посіяли.

Масова істерія, невіра у владні інститути Держави, які активно нагніталися впродовж останніх років спотворили психологічне сприйняття реалій громадянами, плюс вже генетична звичка громадян приховувати свої реальні наміри, унеможливлюють точність встановлення рейтингу кандидатів. Звідси й поява «прихованого електорального запасу» Ю.B.Тимошенко.

Однак достовірно можна стверджувати той факт, що напередодні офіційного старту передвиборчої кампанії маємо двох фаворитів майбутніх перегонів – лідер Партії Регіонів B.Ф.Янукович і діючий Прем’єр Міністр України Ю.B.Тимошенко.

Попри всі несприятливі для старту умови, B.Ф.Янукович ніяк не може не зібрати 20% голосів відданого йому електорату.

Ю.B.Тимошенко також має перед стартом 18 – 20% голосів свого стійкого електорату.

Більше перспектив вийти в лідери перед днем голосування має діючий представник влади, якщо він міцно тримає в руках сильні важелі економічного і фінансового впливу. Крім того, більшість громадян має підсвідому схильність підтримувати, попри всі негаразди, саме представника влади.

Але справжня боротьба за найвищу посаду в Державі ще попереду. B; цій боротьбі переможе кмітливіший, здатний точно оцінювати ситуацію і адекватно реагувати на неї. B результат перегонів обов’язково втрутиться економічна ситуація в країні і вже перший тур може піднести сюрприз.

Час все розставляє на свої місця.

Богдан Горгота