Геть від Москви в Москву!

Судячи з інтерв’ю Віктора Федоровича українським телеканалам, наш глибокодумний кеп нарешті здогадався про очевидні навіть для малої дитини речі. Щоправда, як і належить істинному Віктору Федоровичу, зробив із них геть протилежні висновки.
putin i holopy
Важко запідозрити проффесора Януковича в тому, що він коли-небудь у житті – на нарах, у гаражі, в гелікоптері чи на золотому унітазі ­– читав Орвела. Але оскільки ідеї підлості, ницості та пристосуванства завжди приваблювали хитрозадих мислителів усіх часів та народів, то до комфортного двоєдумства стратег такого масштабу безсумнівно мусив дійти й сам.

Критики, які завжди вважали Віктора Федоровича примітивним хамелеоном, звичайним лицеміром та простою політичною шльондрою, жорстоко обламалися. Часи тривожного серпня, коли президент України міг отак раптом узяти та й поміняти свій твердий та незламний геополітичний курс, при цьому ще й не забувши оновити драйвери на Чечетові, давно й безповоротно минули. Тепер Янукович, як і годиться справжньому генієві, – парадоксів друг, проклятого чорта брат і товариш і самого люципера секретар. Адже лише така людина може двічі поспіль прямо звинуватити Росію в загрозі економічній безпеці України та смертельно образитися за це на Європейський Союз.

Віктору Федоровичу виявилося мало простого розшарення статусу троля Азарова про 160 мільярдів, які в нас неминуче відбере Росія, закривши свої ринки для українських товарів. Творча натура Януковича вже почала генерувати нові дискурси, і він уже погрожує вийти з Третього енергетичного пакету ЄС через те, що Європа дозволяє Росії будувати свої газові «потоки» в обхід України. Причому – о диво! – проти участі України в цьому енергопакеті виступає саме Росія! І саме Кремль пропонує Євросоюзу виключити «потоки» з зони дії норм енергопакету, бо, вочевидь, угода чимось будівництву цих «довгих імперських рук» заважає. Тож Віктор Федорович фактично зібрався на знак гордого протесту проти вбивчих для нашого газогону «потоків» відпустити останню гілочку прибережного кущика та пірнути в ці потоки з головою. Орвел би плакав.

Страшно стає за непризвичаєні мізки європейських лідерів, яким у п’ятницю доведеться перетравлювати складні логічні конструкції Януковича. Вони, звісно, й так уже давно силуються зрозуміти, чому в аргументах українського уряду вимоги Євросоюзу подаються наче примхи вередливої дитини, якій захотілося морозива, а татка грошей лише на півлітру, а вимоги Кремля – як священна й неминуча воля Чорного Володаря, від якої не можна не те що відмахнутися, не те що вступити в серйозні переговори, а навіть перепитати, чи правильно почув. Але в п’ятницю на них цілком можуть очікувати й подальші відкриття: що Віктор Федорович вирішив заборонити українську мову, бо Путін не знає англійської. Що зо дня на день чесні українські суди арештують усіх опозиціонерів, журналістів та студентів, аби ніхто більше не казав, що правосуддя в нас вибіркове. Ну й, звісно, що в Україні ліквідовуються парламентські та президентські вибори, оскільки на них до влади може прийти проєвропейська опозиція, і тоді Росія знову забере в нас 160 мільярдів, що знову унеможливить нашу євроінтеграцію, до якої Віктор Федорович так щиро й послідовно прагне ще зі шкільної шконки.

Що ж до самого гасла «До Європи через Москву!», яке вже затверджено Януковичем чи не на офіційному рівні, то певна географічна логіка в тому є, хоч Джордано Бруно за такі ідеї й спалили на майдані. Христофор Колумб колись теж спробував довести кулеподібність планети, проте застряг у своїй американській «москві» і врешті замість обіцяного іспанською короною титулу «Адмірала Моря-Океану» був визнаний шахраєм та втратив і права, й привілеї. А от до здійснення мрії Віктора Федоровича – прокладення Фернандо Магелланом парадоксального шляху з Європи до Європи – світові довелося чекати ще довгих тридцять років…