Головне не стати президентом, а бути президентом

Було б чудово, якщо б наші кандидати в президенти перед тим, як балотуватися на посаду, виголосили би фразу: «Я хочу бути президентом, а не стати президентом», і добре б над нею поміркували.

Якщо б це сталося, то:

1. Вони не ставили б перед собою завдання рятувати Україну. Тому що місія порятунку — у героїв і месій. Вони дійсно інколи рятують, але без рекламних кампаній, без попереджень, швидко, ефективно і без зайвих розмов.

Країні потрібні не месії, а менеджери, які мають знання, уміння, команду та досвід ефективного управління економікою. І дуже важливо, щоб вони вже сьогодні показали всю свою команду, розставлену відповідно до майбутніх посад.

2. Вони б не наймали іноземних політтехнологів, які «заточені» під виконання короткострокових завдань передвиборчої кампанії, — «за будь-яку ціну» і вирішують питання «як стати Президентом», але одночасно вбивають завдання «як президентом бути». Завдання професійних «гастролерів» не більше не менше, ніж якісно «заспівати і станцювати» в межах «гонорару» і не «піснею» більше.

3. Замість тримісячних «концертів з феєрверком» наші кандидати в президенти повинні були взяти на себе супровід і підтримку ефективних соціальних програм і проектів протягом не лише передвиборчої кампанії, але і свого багатолітнього політичного життя. Таких проектів сотні і тисячі. Їх, не залежно ні від чого, ведуть активні громадяни нашої країни за свої власні кошти. І дуже часто такі проекти потребують підтримки.

Якщо підрахувати скільки мільйонів доларів регулярно «викидається» партійними штабами на повітря, кидання один в одного «лайном», і захара