Тэги

Похожие посты

Добавить в

Гра навколо дати місцевих виборів

Якщо б у нашій державі, яка проголосила себе демократичною та правовою, панував принцип абсолютного пріоритету права, а не політичної доцільності, то вже б найближчої неділі країну очікували чергові вибори — цього разу до органів місцевого самоврядування.

Однак, посилаючись на формальні обставини, пов’язані із неготовністю державного бюджету фінансувати вибори, Верховна Рада, закривши очі на Конституцію та власні повноваження, вибори відмінила…

Тим самим спростувавши жарт моїх знайомих — «єдине, що вражає стабільністю в нашій дестабілізованій державі, так це повсякчасні вибори, коли, підсовуючи дешевий сир в мишеловці, нам дають шанс відчути себе єдиним джерелом влади та можливість в черговий раз перездати колоду з одних й тих же карт».

Тоді, 16 лютого, за відповідну постанову проголосували 250 із 420 зареєстрованих у залі депутатів. Причому, комуністи підтримали у повному складі (27), Партія Регіонів та Блок Литвина майже в повному (169 із 172 та 19 із 20 відповідно).

Більшість забезпечили частина НУНСу (32 із 71) та один бютівець. Ще 155 депутатів вирішили не голосувати взагалі, щоб їх потім ненароком не звинуватили в порушенні Конституції…

Той факт, що західні держави, які, як правило, стоять на варті демократії, дещо з прохолодою сприйняли таке рішення головного колегіального органу країни легко пояснюється зміною влади в Україні й небажанням європейських функціонерів відразу нагнітати відносини.

Однак період так званого романтизму обіцяє рано чи пізно закінчитися, перерости у прагматизм й реалізм, адже жодна казка, навіть найреалістичніша, не може тривати повсякчас.

Нещодавно Парламентська асамблея Ради Європи хоча й у доволі стриманій, однак зрозумілій формі заявила, що занепокоєна ситуацією в Україні й планує найближчим часом ініціювати обговорення з українськими високопосадовцями ситуацію навколо виборів до місцевих рад.

Фактично, керівництву країни натякнули, що в невизначеності із датою наступних виборів має бути поставлено крапку.

Той факт, що Основний Закон таки порушили, сьогодні дає підстави багатьом вести мову про те, що після травня місцева влада стане нелегітимною й, відповідно, всі її рішення та розпорядження втратять правову силу.

Практично в кожному регіоні, в кожному населеному пункті є кандидати, які вже просто-таки марять владою й не лише продовжують вести гостру полеміку з даного приводу, але й закликають громадян масово подавати позови в судові інстанції, загрожуючи перетворити країну в суцільний хаос.

Виходом за таких обставин може бути повернення протікання політичного процесу у правове поле шляхом призначення дати нових виборів, змусивши потенційних учасників майбутніх перегонів перейматися найперше стратегією, тактикою та безпосередньою практичною реалізацією виборчої кампанії.

Об’єктивна необхідність у виборах, окрім антиконституційності їх відміни, полягає ще й в тому, що внаслідок приходу до влади нової команди у значній кількості місцевих рад спостерігається перетікання депутатів.

«Тушки», як показує практика, стали характерною ознакою не лише парламенту, але й місцевих рад. Зміна влади перегруповує й місцеві колегіальні органи, вносячи дестабілізацію в їх роботу та, що головне, — спотворюючи тим самим волю виборців.

Втім, визначеності із датою проведення виборів наразі немає.

Це пов’язано зокрема з тим, що для переважної більшості партій представлених у парламенті, вибори в найближчій перспективі продовжують залишатися не надто вигідними.

З одного боку, опозиція отримала прекрасний шанс відігратися за поразку на президентських перегонах та «кидання» з коаліцією. З іншого боку, партії, що волею обставин опинилися в опозиції, переживають реструктуризацію.

Розпочалося переформатування команд, визначаються фінансові ресурси. Втім, з основними месседжами, схоже, проблем виникнути не мало б. Опозиційні сили, окрім певної прив’язаності до місцевої специфіки, будуть говорити про загрозу втрати незалежності у зв’язку з тотальною здачею національних інтересів.

Зрозуміло й те, що ті союзи та об’єднання, які були властиві минулим кампаніям, обіцяють зазнати суттєвих трансформацій. Для цього ж потрібен час на ведення переговорів та політичних консультацій.

Призначення ж виборів на найближчу перспективу обіцяє як пришвидшити дані процеси, так і внести в них певний хаос та метушню, що так чи інакше позначиться на якості та стійкості таких утворень.

Незважаючи на те, що БЮТ скасування виборів 30 травня не підтримав, Микола Томенко одним із перших вніс законопроект про призначення місцевих виборів на 27 березня 2011 року. На приблизно такій ж даті наполягає і Володимир Литвин. Втім, Партія Регіонів за рішенням політради партії ініціює проведення виборів 31 жовтня 2010 року.

Для Партії Регіонів осінь 2010 року є найбільш оптимальним варіантом для проведення виборів. До цього часу новопризначені губернатори, їх заступники, голови РДА, керівники силових структур «приживуться» на місцях й нададуть регіоналам можливість за необхідності задіяти адмінресурс.

Окрім того, необхідно усвідомлювати й те, що економічне становище, в якому на даний момент перебуває країна, не дає можливості владі відчутно покращити якість життя, а синдром поствиборчої ейфорій, як і наданий кредит довіри, не є безмежними.

Не факт, що орієнтації громадян не зазнають суттєвої трансформації уже навесні наступного року.

Для комуністів нові вибори, незважаючи на дату їх проведення, обіцяють перетворитися у черговий тест на виживання. Свої місця, в першу чергу на півдні, вони візьмуть, однак що далі — невідомо. Основну масу електорату партії складають не наймолодші виборці, а тому чим пізніше вибори — тим гірше результату партії.

Однак, найбільш невигідними вибори є для Володимира Литвина та його однойменного блоку. Президентські перегони продемонстрували рівень підтримки політика суспільством.

Звичайно, що місцеві вибори мають свою специфіку. Біда в тому, що Литвин, схоже, й сам не знає за рахунок чого йому набирати залікові бали. Фактично, окрім ведення сесійних засідань за парасолькою обкиданою яйцями, Володимир Литвин виборцю більше нічим й не запам’ятався.

Та й на самому спікерстві далеко не заїдеш. Потрібно або «будити в собі звіра», або шукати шляхи об’єднання, в що не надто віриться у зв’язку з нарцисизмом. Саме тому голова Верховної Ради вочевидь намагатиметься усіма методами відтягувати дату голосування, шукаючи варіанти дій для себе та очікуючи хоча б якихось особистих досягнень.

Разом з тим, його позиція може й втратити вагу, якщо проведення виборів наприкінці року підтримають БЮТ та НУНС. Незважаючи на численні внутрішні проблеми та розбіжності політиків, дані політичні сили скоріш за все, хоча й з певними зауваженнями, однак підтримають запропоновану на розгляд Верховної Ради дату виборів.

Голосування «за»необхідне як з точки зору збереження обличчя, так і задля мобілізації власного електорату, що, як свідчить практика, зробити не так вже й легко. За таких умов Володимир Литвин зможе лише технічно відтягувати розгляд відповідної постанови, посилаючись на різноманітні помарки, але в кінцевому результаті буде змушений таки змиритися.

Ще один фактор, який впливає як на визначення дати виборів, так і здійснюватиме визначальну роль на увесь перебіг виборчої кампанії, полягає в системі, за якою відбуватимуться майбутні вибори до місцевих органів влади.

Наразі зрозуміло лише те, що пропорційна система буде змінена як така, що продемонструвала свою неефективність. Мажоритарна система виборів в сільські ради збережеться. Це підтвердив й чинний президент.

На що буде замінено пропорційну систему — тема для дискусій. Варіантів багато. Невизначеність із виборчою системою може стати фактором затримання дати голосування й призвести до їх відтермінування. Адже зрозуміло, що призначати дату виборів, без усвідомлення системи за якою вони відбуватимуться, сенсу немає.

Якщо ж взяти до уваги той факт, що черговій сесії залишилось працювати не так вже і багато й депутати скоро поїдуть відпочивати, то вимальовується два варіанти.

З одного боку, поспіх, з яким окремі політичні сили намагаються призначити дату чергових виборів, може стати чинником, який призведе до того, що виборча система затверджуватиметься нашвидкоруч й абияк лиш би було.

За такого розвитку подій цілком ймовірним є призначення виборів на кінець жовтня. До речі, найбільш вірогідно, що саме так в підсумку і станеться.

З іншого боку, серйозна дискусія навколо виборчої системи може призвести до затягування із затвердженням дати виборів, можливого їх відтермінування, якщо не на кінець листопада — початок грудня, то, що найгірше для регіоналів, — на початок наступного року.

Разом з тим, майбутні учасники перегонів розпочинають поволі готуватися до перегонів. Невизначеність із системою виборів змушує бути готовими до будь-яких варіантів їх проведення та необхідності в найкоротші терміни вибудовувати відповідні стратегії.

Для цього потрібні професіонали й в окремих політичних силах активно розпочався процес залучення на керівні партійні посади відповідних людей, які б особисто відповідали за майбутню кампанію.

Ігор Дебенко