Губернатор Вілкул — …»золоте дівча» дніпропетровщини?

Надбанням громадськості стало сумнівне фото керманича Дніпропетровської облдержадміністрації Олександра Вілкула  в компанії з головою обласної ради Євгеном Удодом і начальником облуправління МНС Віктором Бутківським.

Сповіщаючи про зустріч в дніпропетровському аеропорту переможниць олімпійських змагань з академічного веслування, газета облради «Зоря. Город» (№ 32 від 8 серпня) на першій сторінці  надрукувала фото зі спортсменками, їхнім тренером, а також обласними керманичами.

Зліва направо на світлині розташувалися: Яна Дементьєва, Діна Міфтахутдінова (тренер), Віктор Бутківський, Євген Удод, Олександр Вілкул, Анастасія Коженкова і Катерина Тарасенко.

Над світлиною заголовок: «Золотые девчата прославили Днепропетровщину и Украину». У такий спосіб під визначення «золотих дівчат» автоматично підпали й троє чоловіків-високопосадовців. Принаймні, так сприймається фотоілюстрація.

Написано, що олімпійські чемпіонки прославили Дніпропетровщину і Україну. А судячи з фото виходить, що лише обласних вождів. Чи вони тут уособлюють собою вже не лише регіон, а й всю країну?

золотой девчик

Не менш красномовним є і підпис під фото: «Наша победа была бы невозможна если бы не мощная поддержка областной власти и лично губернатора Олександра Вилкула — говорили золотые чемпионки Олимпиады».

Нічого не нагадує? Та це ж повний камбек іn USSR епохи культу особи Брежнєва: «…и лично Леонида Ильича». З тих часів в народі залишилася жартівлива приказка: «Если женщина красива и в постели горяча — это личная заслуга Леонида Ильича».

До речі, нині на Дніпропетровщині, схоже на те, вже нічого не відбувається без патронату та особистої участі Олександра Вілкула: «прошла зима настало лето — спасибо Вилкулу за это!«. І все це, зрозуміло, на фоні невпинного «покращення» у всіх сферах і по всім напрямках.

Досить характреною й показовою є наступна деталь: на фото можновладці — в центрі, а дівчата, героїні олімпіади, — по боках. Всі троє чоловіків аплодують. Чи не самі собі? Враховуючи їхню природну «сором’язливість», — цілком може бути.

Олексій Мазур, Дніпропетровськ