Дні незалежності Януковича

«Литва й Польща: Угода про асоціацію з ЄС у руках Януковича», «Фюле натхненний рішучістю Януковича щодо євроінтеграції», «Президент Європарламенту: Ніхто не знає стратегії Януковича»… Прочитавши лише кілька заголовків сьогоднішніх новин зі стрічки «УП», починаєш всерйоз замислюватися: це якийсь хитрий оптичний обман – чи європейська спільнота таки справді змирилася з неминучим та наважилася визнати Віктора Федоровича Януковича повноправним суб’єктом міжнародного права?
semja
Набуття Віктором Федоровичем статусних ознак людини-держави, як стверджують люди поінформовані, розпочалося десь на початку осені. Європейські учасники процесу витягування нашого бегемота з євразійського болота неформально домовилися піти на безпрецедентний у дипломатії крок – публічно вживати термін «Янукович» там, де раніше Віктора Федоровича сором’язливо іменували визначенням «Україна». Крок цей, на думку лідерів ЄС, мав стати для Києва серйозним знаком, мовляв, ніякі пришелепкуваті мантри про найчесніший Печерський суд, недолугі закони, примхливу Верховну Раду та перманентний бардак у країні в Януковича вже не пройдуть. Бо всім достеменно відомо, чия нестабільна мозкова діяльність подається світові як виважена зовнішня політика держави Україна.

Чи зрозумів Віктор Федорович зміст тонкого, мов сам Янукович, натяку, – наразі невідомо. Але зміну статусу він, схоже, відчув, і вона йому сподобалась. Справді, Янукович-сонце – то значно крутіше, ніж якийсь «Король-сонце» (хоч тут ми Францію обійшли!), і не лише тому, що в Версаль так і не доріс до золотих унітазів. Стосунки Віктора Федоровича з провідними державами Європи у світових теленовинах обговорюють майже на рівні з війною в Сирії – і це при тому, що офіційний Віктор Федорович досі нікого не прирізав, не розстріляв і не розбомбив. В руках у Януковича опинився геополітичний скіпетр, якого не мають ні Путін, ні Обама. І саме до нього зараз вишиковуються черги пихатих європейців, які раніше хіба що кепкували з загадкового дива політичної природи. Український президент досяг найвищого ступеня впливовості, про який лише може мріяти сучасний політик, – і втратити все це, просто підмахнувши Угоду про асоціацію?! З повелителя великої шахівниці перетворитися на якогось пішака позорного?

Звісно, допустити такої наруги над власним суверенітетом держава Янукович не змогла. А оскільки для збереження власного статус-кво під час крутих міжнародних конфліктів практичні держави оголошують нейтралітет, то Віктор Федорович саме це й зробив. Поки маріонеткова держава Януковича під назвою Україна в особі Єфремова тицяла дулі Євросоюзу, підморгуючи Путіну, офіційне Межигір’я мовчки колупало пічку й робило вигляд, ніби його ці чужі геополітичні оргії нітрохи не хвилюють. В результаті, звісно, Європа в шоці, країна в люті, Юля в тюрмі, Кремль у захваті, але ж і Янукович усе так само в центрі світової уваги!

Єдина проблема «Межигірського тигра» в тому, що термін його існування чітко обмежений конкретною датою. Чи наважиться держава Янукович дозволити Україні вступити до Євросоюзу, чи накаже сидіти на російській пательні та нікуди не рипатися, – після 29 листопада в усій Європі думкою Віктора Федоровича щодо майбутнього континенту цікавитимуться хіба що Чечетов і Богословська. І скільки б винахідливі радники не переконували Віктора Федоровича, що Ахілес ніколи не дожене черепаху, а Євросоюз ніколи не припинить зсувати свої проміжні дедлайни, апорії Зенона та Януковича неминуче розбиваються об фактор часу. Зупиняти й розтягувати омріяний «час для насолод» далі вже не дадуть.

От саме це через такий вагомий фактор хотілося б запитати: Вікторе Федоровичу, ну чого вам іще треба?! Ви й так уже володар Усесвіту, містер Євразія, Man Of The Match і Чак Норіс. Крутіше, принаймні поки що, НЕ БУ-ДЕ! Але якщо підписати Угоду про Асоціацію, то коли-небудь може виникнути перспектива й вступу до ЄС, чесне слово, там усе так і записано! І тоді суверенна держава Янукович всім знову так покаже, так знову явить світові власну силу, красу, міць та інтелект… Не підпишемо ж зараз – і про статус Чорного Володаря Вікторові Федоровичу буде нагадувати хіба що незручний шкіряний костюм у підсобці Володимира Володимировича.

Тому, Вікторе Федоровичу, сонечко ви наше вдарене, як не гидко про це просити, але ж: поки ще є час, спробуйте забути всі свої дитячі образи на Україну та хоч раз їй допомогти, як вона вам уже три з половиною роки з останніх сил в усьому допомагає. Бо якщо Україна всерйоз повірить, що молода держава Янукович не має над нею жодного суверенітету, самостійний, незалежний та нейтральний межигірський анклав не протримається й години.