ЗАТ, котре об’єднало їх усіх

Давно відомо: найприбутковіші види бізнесу — найризикованіші, ті, що поза законом у всьому світі. Продаж наркотиків, продаж зброї, продаж людей.

Країна, котра протягом останніх (тобто перших) 20 років незалежності рухалася своїм, «незалежним» від цивілізованого світу шляхом, створила нову економічну реальність. І в цій реальності найприбутковішим видом бізнесу стала …політика.

Недоцивілізовані бізнесмени першого призову гайнули в політику за недоторканістю, що означало попервах тільки автоматичний захист від закону (а хто тоді міг залишитися безгрішним!). Але завдяки своєму звірячому нюху на здобич і на гроші вони дуже швидко зрозуміли головне: саме у політиці безмежне море можливостей для заробляння грошей.

Відтак невдовзі було створене (формально чи неформально) закрите акціонерне товариство (ЗАТ) «Українська політика (корумпована)» з дольовою участю кількох акціонерів у формі ТзОВ.

Назви цих ТзОВ навряд чи десь зареєстровані, але всім відомі — ТзОВ «Донецькі», «Дніпропетровські», «Харківські», «Закарпатські» тощо.

Найбільшими з них від самого початку були перші два, відтак потуги «Київських», «Львівських» чи будь-яких інших не могли мати вирішального впливу через недостатню кількість «акцій», якими вони володіли.

Отож, щойно легалізувавшись, «підприємство» зайнялося двома головними питаннями — бізнес і безпека.

З бізнесом зрозуміло. Кожний акціонер вклав якісь кошти і очікував на прибутки. За деякими свідченнями, співвідношення від самого початку складалося непогане — десь 1:100. Тобто на вкладені в політику 5 мільйонів можна було реально отримати 500.

Безумовно, з часом кількість акціонерів зросла, дехто серед них навіть виявився звичайнісіньким невдахою, але загалом — прибутки залишилися чималі. Головним інструментом цього бізнесу стала, звичайно ж, корупція.

Другим важливим питанням стала безпека. Це питання об'єднало завдяки інстинкту самозбереження всіх — від махрових демократів до інтелігентів-міліціонерів та манірно-вишуканих голів колгоспів і директорів шахт.

Вся (без жодного винятку!) система почала працювати над одним — за допомогою всіх можливих, в першу чергу, законодавчих важелів убезпечити себе від будь-якого контролю і будь-яких зазіхань з боку суспільства.

Всі кроки, які при цьому робилися, мали на меті досягнення абсолютної безконтрольності, а головне — безкарності. Під контроль ЗАТ поступово перейшло все: податки, митниця, силові структури, суди, підприємства, земля, а в деяких випадках навіть і люди…

Фаховості наших політичних бізнесменів-акціонерів треба віддати належне: як може переконатися будь-хто, на сьогодні у суспільства немає ЖОДНОГО (!) реального важеля впливу на систему, яка склалася в Україні. Ні політичного, ні юридичного, ні якогось іншого.

В якості одного лише штриха пошлюся на дискусію «Політична корупція в Україні: стан, чинники, засоби протидії», яку наприкінці минулого року провів Центр Разумкова спільно з представництвом Фонду Фрідріха Науманна в Україні.

У доповіді, котра була представлена для обговорення, йшлося про те, що «політична корупція набула всеосяжного, тотального характеру. Вона існує на всіх рівнях державного управління, у всіх без винятку органах державної влади, місцевого самоврядування, в судах і правоохоронних органах.

…Політично корупційні відносини між органами влади і їх представниками в політичному середовищі набули рівнозначного характеру з легітимними відносинами, а в деяких випадках практично повні