Межигір’я – не Бельвю

Щойно подав у відставку президент Німеччини Крістіан Вульф. Причиною відставки став скандал через те, що президент у 2008 році взяв кредит на 500 тисяч євро у дружини відомого бізнесмена Егона Гіркенса, на будівництво власного будинку. Цей кредит він отримав ще до того, як став президентом.

Розмір річної відсоткової ставки по кредиту, який взяв Вульф, становив 4% замість 5%. Таким чином, ціна питання, яке коштувало президентові посади – 1% від 500 тисяч євро за чотири роки, тобто близько 20 тисяч євро.

Питання перше. Чи відомо, щоб хтось із українських високопосадовців будував собі будинок в кредит? Чи це така доля «дивакуватих» німецьких президентів?

Українським хабарникам і в голову не прийде брати кредит, як німецькому президентові. Адже можна професійно, талановито, відповідально і послідовно вкрасти з бюджету.

Питання друге. На скільки походів у ресторан чи коліс від автомобіля вистачить українським міністрам 20 тисяч євро, особливо якщо їх розтягувати на 4 роки?

Питання третє. Німецький президент обіцяв журналісту газети «Більд» «розірвати з ним відносини», якщо він оприлюднить інформацію про кредит. Проте у нього нічого не вийшло, і це Німеччина розірвала відносини з президентом. А між тим, президент України Янукович, у відповідь на питання про корупцію у президенстькій родині, сказав журналісту «Української правди», що він йому «не заздрить». І щоб журналіст сам додумав, чим це йому світить.

Питання четверте. Президент Німеччини подав у відставку під тиском федеральних прокурорів. Чи є один трильйонний шанс, що на щось подібне у такому ж випадку зважився б генеральний прокурор Пшонка, або хтось із його підлеглих?

Чи навпаки – якби президент чи прем’єр України в «авоськах» привселюдно виносили валютні запаси Національного Банку і складали їх у Межигір’ї, то Генеральна прокуратура заявила б, що це «оптимізація валютної політики держави» та «питання національної безпеки»?

На одну тему «Межигір’я» і в одній лише «Українській правді» було оприлюднено стільки матеріалу, що вистачило б на десяток розслідувань і відставок. А їх усе нема.

Питання п’яте. На скільки мільйонів років ув’язнення у Німеччині потягнули б справи «Лівели», хабарницьких пірамід, крадіжок у держмонополіях та списування енергетичних боргів олігархам?

Нарешті, останнє.В Україні навіть голів сільрад неодноразово затримували з хабарями у десятки разів більшими, ніж недоплатив по кредиту президент Німеччини.

Може, Держстат прибідняється, і у нас не 14,5 мільярдів доларів негативного сальдо за 2011 рік?

Або статистика бреше і це Україна – п’ята за розмірами економіка світу й перша економіка Європи? А не Німеччина? І тоді Україна, а не Німеччина – друга у світі країна за осбягами експорту після Китаю, попереду самих США?

А, може, Німеччина саме тому й живе так, як живе, бо за такий дріб’язок (по українських мірках) відправляє у відставку президента?

Невимовно сумно.

Хоча є й підстави для оптимізму. Усі «фокуси» не минаються просто так. Щойно проглянув останні виборчі рейтинги. На сьогоднішній день президент Янукович, за своєю підтримкою серед населення, спустився до рівня, який президент Ющенко мав у травні-червні 2008 року. Тобто, Януковичу знадобилося 2 роки для сходження вниз на той рівень, на який у Ющенка пішло 3,5 роки. Так тримати! Результат очевидний. Тільки країну шкода – навіть «рік за два» такого президентства витримати складно. І головне, а чи варто?

Примітка: Бельвю – резиденція президента Німеччини

Андрій Пишний