«Межигір’я» – такий же символ корумпованої України, як піраміди – символ Єгипту

Те, що Україна – один з світових лідерів за кількістю й «якістю» корупційних дій – не секрет вже давно для всіх у світі. Чому? Таке запитання навіть соромно задавати, коли в країні корупціонер №1 не сидить у буцегарні, а балотується на посаду Глави держави. Веселуни можуть заперечити, що цей кандидат вже своє відсидів, але надто гіркий жарт…

243813_1

Межигірський монастир був заснований першим Київським митрополитом Михайлом і грецькими ченцями ще в 988 році. На його територію зазіхали за всю історію чотири рази. В 1482 році кримський хан Менглі Гірей зруйнував монастир «на замовлення» російського царя Івана ІІІ. В 1787 році, під час відвідин Києва, Катерина ІІ хотіла відвідати монастир, але козаки, що лікувалися там після зруйнування Січі, не захотіли, аби ця «розпутна дівка», як вони її називали, потрапила туди. Й спалили монастир. В 1934-1935 рр. більшовики Постишев й Косіор розібрали частину будов монастиря, що збереглися або були реставровані.

Останній — четвертий удар – наніс тоді ще прем’єр-міністр віктор Янукович, перетворивши цю територію з державної резиденції у приватну власність.

Це – ознака корупції? Так. Але це ще не ознака корупції державного масштабу. Такого штибу ця оборудка набула завдяки діям усієї дервжної машини, що підлягала главі уряду Януковичу. Міністр екології Василь Джарти, заступник міністра Кабінету міністрів Олена Лукаш, тамтешня сільська рада, районна державна адміністрація Вишгородського району, яка віддала чомусь всі документи по цій резиденції представнику Партії регіонів Миколі Джизі…

Оце зачароване коло і є ознакою, що корупція в Україні набула державного значення. Павлові Лазаренку варто було перетнути кордон Сполучених Штатів, щоб його взяли під варту й осудили в тому числі й за корупційні дії. Може, варто Віктору Федоровичу, поки він ще не президент, організувати поїзду до США?

Бо власного народу ні він, ні його поплічники вже не соромляться. Ми знаємо, який тиск на власників та головних редакторів телеканалів й інших ЗМІ нині чинить спеціальна «група межигірського реагування» на чолі з вірною захисницею Януковича Ганною Герман. І ця відверта войовничість у відстоюванні відверто незаконних оборудок навіває сумніви, що Янукович, в разі перемоги на виборах, буде «іншим». Він мав по дві «ходки» у владу (на пост прем’єра), і в місця відбування покарань. Після першої прем’єрської каденції Віктор Федорович подарував (бо продав фактично за безцінь) «Криворіжсталь». Після другої — віддав Ахметову «Дніпроенерго», Чорноморський шельф Ахметову й Фірташу, а собі подарував «Межигір’я».

Хто-небудь може сказати, що він відбере у держави й народу після третього перебування у владі? Бо втретє присудити йому відбувати покарання в цій державі вже не насмілиться ніхто.

Виникає питання: над Януковичем мав би бути гарант Конституції – президент; чому не втрутився він?

Бо пан Янукович не тільки «прибрав» резиденцію. На будівництво дамби і розчищення Київського водосховища біля резиденції «Межигір’я» він витратив з державного бюджету 2 млн. 897 тис. грн. З тієї самої «шухляди» нинішній кандидат в президенти дістав гроші на будівництво собі мало не девятикілометрової дороги вартістю у 25 млн. грн… Хоча ми тепер знаємо: гроші у Віктора Федоровича були. Квартира на Січневого Повстання, 8 яку він продав своєму колезі по фракції принесла лідеру Партії регіонів понад 33 млн. грн. (ці кошти претендент на найвище крісло не вказав у декларації). Мав Янукович також ще 30 млн. (котрі вніс до декларації). Але ні копійки власних коштів у резиденцію не вклав. Мабуть, керувався принципом: раз «обійстя» було державним, хай держава оплачує облаштування там нового «газди»…

А вершиною піраміди цього апофеозу української корупції бовваніє таємне розпорядження президента Віктора Андрійовича Ющенка №148, датоване липнем 2007 року, котрим, фактично підтверджується корупційна схема уряду Януковича. Фактично чинний президент подарував Віктору Федоровичу державну резиденцію площею 140 га на день народження.

Воістину, царський подарунок. Воістину, Україна так і скнітиме сатрапією, де керує не президент, а Її Величність Корупція. Ми, як завжди, невірно зрозуміли ООН й День боротьби з гідрою не відзначаємо для боротьби, а святкуємо. Для хизування?

Олег Марущак