Окупація

Можна скільки завгодно закидати кабінетній опозиції  недолугість тактичних гасел, інформаційної кампанії чи слабку організацію акції «Вставай, Україно» в обласних центрах. Але у суботу 18 травня десятки тисяч обурених громадян на вулицях блокадної столиці – це послання, яке точно почули в Межигір’ї. І хай собі політологи сперечаються скільки серед 40-50 тисяч було опозиціонерів, а скільки просто обурених  позапартійних громадян.
berrkuuuttt2

Київ напередодні. Перекопані «Автодором»  дороги та мости з усіх боків міста, затримані потяги, «заміновані» вокзали,  скасовані електрички, зупинені автобуси і відмінені маршрутні таксі з областей на Київ, залякані водії, яким погрожували втратою ліцензій перевізників. А ще до всього цього  бригади рекетирів у погонах міліції, які мов гоп-стопники з великої дороги, ріжуть номери автобусів, проводять нічні  рейди вагонами  і за підготовленими списками прізвищ викидають пасажирів з потягів на столицю. «Спортсмени» та інші красиві бритоголовці нищать авто, проколюють  колеса і б’ють вікна приватного  транспорту  цілком конкретних активістів. І попри усі ці репресії та поліцейські операції проти мирного населення — стільки людей вийшло на блокадні вулиці.  На спеці вони не розбіглися на пиво, як  завезені  з регіонів політичні туристи, а сказали усе, що думають про режим та його «покращення»!

Усі дії влади та силовиків, які передували дню мітингів (який уряд ще й до всього оголосив робочим) відповідають поведінці окупаційної адміністрації. Усіма доступними і законними методами влада не лише не зробила нічого для унеможливлення зіткнень, а навпаки вдалася до контр-мітингів, провокацій та репресій. Тобто, сама влада запустила й очолила конфлікт.

Хто дав у руки міліції у різних областях  конкретні списки вільних громадян, які сіли в потяги  на Київ? Хто проводив збір приватної інформації і яким чином вона збиралася?  Слухали телефони, зламували електронну пошту, проводили нагляд, ставили  «прослушку» чи водили «наружку», збирали базу даних мобільних операторів чи Укрзалізниці? Хто скасував конституційне право на вільне пересування громадян країни? Місцева влада «ґауляйтера» Києва і колишнього офіцера КДБ СРСР вдалася до методики «Ґєпи й Допи»  з Харкова – вулиці уздовж Верховної Ради, уряду та Нацбанку перекриті, асфальт здерли, техніка заблокувала прохід. Усі кияни знають, що саме ці вулиці ніколи не мали ям, тріщин і  не потребували ремонту  — достатньо порівняти вибоїни Подолу, які роками покращень розповзаються на полоси перешкод та протитанкові рови Нижнього і Верхнього Валів.

Усе це напередодні, а от у день мітингу «Вставай, Україно», коли  колони контр-мітингу очолили керівники Партії Регіонів і повели у напрямку тисяч протестувальників проти влади,– це була прелюдія з плану конфліктного сценарію? Далі лавина провокацій лише наростала. Поміж десятків тисяч людей з’явився БТР і супроводжуючий багатотонний КАМАЗ. Як непідкупне ДАІ, яке атакувало і спиняло усі автобуси, маршрутки та приватні авто ще на підступах до столиці, допустило виїзд бронетранспортера без номерів, з невідомо ким і з чим під бронею? Чи там таки була спец-перепустка МВС із правом проїзду чи наїзду багатотонним монстром на громадян? Як оформляється право покататися БТРом  історичним центром під стінами главку міліції хтось знає?

У відео архівах міліції та телеканалів зберігаються десятки годин із столичних виборчкомів з кампанії -2012. Саме там задукоментовані фізіономії бритоголових «спортсменів  в красівих трєніровочних штанах», які били виборців, прискали газом і розмахували посвідченнями неіснуючих ЗМІ. Ті самі милі обличчя прикрашали «прорегіоналених антифашистів», які знову атакували мітингувальників сльозогінним газом і били усіх підряд. Їх від самосуду громадян мужньо охороняла  столична міліція, Беркут  у спецобмундируванні закрив цих милих істот своїми щитами. А відвертих відморозків-«антифашистів», яких людям вдалося скрутити і передати в руки правоохоронців, добросердечна міліція одразу ж відпускала. Це коли «фашистська» сніжка попадає в задницю мадам Льовочкіної, а струс мозку с