Олігархам і Януковичу точно не потрібно туди, де у них все відберуть

Підписання меморандуму з Митним союзом – маленький шантаж, яким Віктор Янукович відволік Європу від справи Тимошенко.
убогий

Не знаю, якими будуть наслідки пострадянської інтеграції, однак поки що процес порозуміння України зі своїми колишніми сусідами по Радянському Союзу виглядає, швидше, предметом для аналізу гумориста, ніж для того, щоби з цього приводу висловлювався політичний аналітик.

Після того, як в Астані президент України Віктор Янукович зустрічався з президентами Росії, Білорусі і Казахстану, в Мінську під час саміту прем’єр-міністрів країн-членів Співдружності прем’єр-міністр Микола Азаров підписав Меморандум про співробітництво України з Митним союзом.

З цим меморандумом дивовижна річ. Українська сторона впевнена, що вона є спостерігачем у Митному союзі. Сам Митний союз упевнений, що ніяким спостерігачем Україна не є, тому що в Митному союзі немає такого статусу.

Що ж все таки було підписано в Мінську? Ми вже бачили у ЗМІ текст цього меморандуму і можемо чітко сказати, що це справжнісінький такий «білий шум». У цьому документі немає нічого конкретного.

Отже, фактично сторони погодилися з тим, що Україна бажає стати спостерігачем у Митному союзі Росії, Білорусі і Казахстану. Однак члени Митного союзу відмовилися запроваджувати статус спостерігача і якимсь чином визначати якісь можливості, які матиме Україна, якщо вона отримає такий статус. На практиці це означає, що президент або прем’єр-міністр України можуть приїхати на наступні зустрічі керівників держав-членів Митного союзу, проте ніякого права голосу під час цих зустрічей вони не матимуть – будуть собі існувати під час цих самітів як такі прикраси, в той час, коли президенти Росії, Білорусі і Казахстану ухвалюватимуть реальні рішення.

Так що це запрошення на роль меблів, якщо, звичайно, Віктор Янукович та Микола Азаров погодяться із такою роллю. Недарма ж президент Білорусі Олександр Лукашенко, який прекрасно усвідомлює, що саме було запропоновано Вікторові Януковичу, сказав після саміту в Астані: «Янукович, напевно, до нас більше ніколи вже не приїде«. Так що це бажання зберегти обличчя при поганій грі. Не знаю, чого вимагав Віктор Янукович від Володимира Путіна за свою згоду підписати такий меморандум, однак ясно, що ні та, ні інша сторона просто нічого одна від другої, крім пропагандистського лускотіння, не отримали.

Є ще один доволі важливий момент у переговорах Януковича з Путіним, Назарбаєвим і Лукашенком – це те, що члени Митного союзу погодилися: якщо буде створено Євразійський економічний союз, Україна зможе в ньому отримати статус спостерігача. Однак поки що саме створення Євразійського економічного союзу заплановане на січень 2015 року.

Нагадаю, що це буде рік українських президентських виборів. В історії пострадянських інтеграційних об’єднань уже були ситуації, коли заплановані терміни зсувалися на місяці, а то й на роки. Між Росією і Казахстаном чимало розбіжностей у поглядах на майбутнє Євразійського економічного союзу. Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв підкреслив, що якщо буде зроблено спробу втягнути Казахстан у якісь політичні об’єднання, Казахстан не буде учасником Євразійського економічного союзу і готовий залишити Митний союз. Фактично мова йде про те, що російські зусилля з відтворення радянської імперії в новому вигляді блокується Астаною і не підтримується Мінськом. Так що або Росія зменшить свої амбіції, або у 2015 році просто нічого не виникне і ніякого статусу спостерігача в України не буде.

Однак є ще один важливий момент. Навіть якщо Євразійський економічний союз буде створено, потрібно ще виписати статус спостерігача. Тому що він буде наданий не спеціально Україні, а тим країнам, які готові будуть стати спостерігачами при Євразійському економічному союзі. Так що спочатку створюється сама організація, а потім керівні органи цієї організації (ну, так взагалі буває в цивілізованому світі) узгоджують умови для спостерігачів.

Звісно, Україні, зважуючи на той особливий статус меблів, який отримує українське керівництво, можуть дозволити висловити свою думку про те, яким має бути спостерігацький статус, – але не більше.

Тепер виникає питання: а навіщо все це потрібно? І ми усвідомлюємо навіщо: в ситуації, коли Віктор Янукович ніяк не може вирішити, що робити з долею свого головного політичного опонента Юлії Тимошенко, поки пані Тимошенко перебуває у в’язниці, поки не вирішена досі доля угоди про асоціацію України з Європейським Союзом, увесь час є ця спокуса – хоч чимось пошантажувати європейців, але так пошантажувати, щоб не закрити собі дорогу до Європи, куди конче потрібно українським олігархам і самому українському президентові. Бо куди їм точно не потрібно, де у них все відберуть – це на схід, в Росію.

Отакий малесенький, я б сказав, шантаж наперстками. Тут граємо, тут граємо – це наперсток, тут під наперстком є угода про інтеграцію з Євразійським союзом. Наперсток відкриваємо, а Євразійського союзу немає. А це угода про спостерігацький статус з Митним союзом: «Пане Фюле, відкривайте!» – відкриваємо, а статусу спостерігача немає. «Ну, і відкрийте третій наперсток, пане Фюле, подивіться: ми вже і туди йдемо!» – пан Фюле відкриває наперсток, а там меморандум невідомо про що. Оце так розіграли! «Підпишете з нами угоду?» – Отак ми по-ідіотськи виглядаємо в очах цивілізованого світу: як наперсточники, котрі мають кілька наперстків, під якими нічого немає.

Так що залишається тільки сподіватися, якщо вже серйозно, не на гру в наперстки, а на здоровий глузд, на те, що у 2015 році, коли буде визначатися статус спостерігача України Євразійському економічному союзі, вже діятиме угода про асоціацію України з Європейським Союзом і про зону вільної торгівлі України з Європейським Союзом. І президентські вибори пройдуть під знаком, коли всі реальні серйозні кандидати на посаду президента захищатимуть європейську інтеграцію.

А спостерігачами в Євразійському економічному союзі ми разом із цим можемо і стати. Наш президент може приїздити на зустрічі цього інтеграційного об’єднання, щоб спостерігати за тим, які рішення ухвалюють керівники країн-членів економічної євразійської спільноти. І усвідомлювати, що рано чи пізно найбільш тверезіші з цих керівників теж зроблять європейський вибір, бо ніякого іншого цивілізаційного вибору в сучасному світі, в Європі не існує. Я впевнений, що і в Росії, і в Білорусі, і в Казахстані рано чи пізно це усвідомлять.