Останній король Донбасу

20 жовтня Віктор Янукович мав здійснити візит до Брюсселя. В ході зустрічей з президентом Єврокомісії Жозе Мануелем Баррозо мали бути узгоджені останні нюанси в Угоді про асоціацію, а з президентом Європейської Ради Германом ван Ромпеєм — домовлено про парафування цього договору на саміті Україна-ЄС у грудні.

Поступово, ранок за ранком, останні декілька тижнів ми прокидалися в іншій країні. У підсумку, за цей час Україна непомітно для своїх громадян здійснила геополітичний розворот.

Візит Януковича скасовано. На невизначений час відкладено Угоду про асоціацію — яку інколи називають «асоційоване членство в Євросоюзі» через глибину інтеграції, передбаченої цим документом. Паралельно на повній швидкості розгортається пропагандистська машина з месіджами — «Україну в Євросоюзі ніхто не чекає, наше майбутнє — Митний союз із Росією».

Щоб зрозуміти нинішню ситуацію, в якій опинилася Україна, варто подивитися фільм «Останній король Шотландії».

Цей фільм — про диктатора Уганди на ім’я Іди Амін, який взяв собі особистим лікарем француза, що приїхав на чорний континент з місією «Лікарів без кордонів».

Спочатку француз був вражений Аміном – його палкими промовами про реформи, простотою керівника в побуті та його твердою, але справедливою рукою. Лікар користувався довірою деспота і був посвячений у багато таємниць.

Але з часом французький лікар почав помічати, що все відбувається якось не так, як йому здавалося. В Уганді масово зникали опозиціонери — кажуть, декого з них диктатор з’їв особисто. Амін відгородився від суспільства за високим парканом резиденції, а «покращення вашого життя вже сьогодні» так не відбулося.

Уганда під керівництвом Аміна прямувала до катастрофи, і єдиним для нього способом затриматися на посаді стало подальше закручування гайок.

Французький лікар зрозумів, що йому час повертатися назад на батьківщину. Але щойно він заскочив до помешкання, щоб забрати паспорт і тікати в аеропорт, його спіткала велика прикрість. Спецслужби таємно проникли до будинку і… викрали його французький паспорт. Замість його рідного документу вони підкинули лікарю паспорт громадянина Уганди, з яким він не міг вилетіти до жодної країни цивілізованого світу.

Таким чином, диктатор взяв француза в заручники, назавжди прив’язавши до себе з метою втілити усі свої садистські задуми…

Сьогодні цим суб’єктом, якому вночі, таємно поміняли європейський паспорт на паспорт Уганди, виступає все суспільство України.

Для повноти аналогії як тут не згадати коронний вислів Ганни Герман, що Віктор Янукович – він «такий несподіваний, як Африка«, а також про захоплення Іди Аміном автоспортом, про потяг цих обох керівників до всіляких вигаданих титулів і про патологічну боязнь фізичного усунення?

Знаковим моментом у розвороті українського корабля від курсу на Брюссель стало інтерв’ю Януковича Віталію Коротичу, яке вийшло ввечері у середу.

«Я сказав: якщо ви не готові підписувати угоду сьогодні — давайте почекаємо завтра, давайте післязавтра. Давайте наберемося терпіння. Якщо ви не впевнені в Україні — давайте подивимося, як далі будуть іти в Україні реформи…» — за цими словами ховається відмова від шансу, який випав на історичний період керівництва нинішнього керівника держави.

Але, схоже, Віктор Янукович зрозумів – євроінтеграція знищить його як президента. Євроінтеграція просто унеможливить його перебування на посаді, тому що зруйнує всі інституції, на яких тримається його влада. Євроінтеграція змусить розпрощатися з цензурою, політичним переслідуванням опонентів і фальшуванням виборів. Тому що позбавлення цих звичок є природою євроінтеграції. Але водночас відмова від цих складових означатиме руйнування самої суті нинішньої влади.

Тому Віктор Янукович зробив свій вибір. І ми прокинулися в іншій країні. Він справді не «бідний родич», щоб платити таку зависоку ціну за євроінтеграцію – вислуховувати європейські поради з кожного приводу, починаючи від закону про вибори і закінчуючи статусом суддів, не говорячи вже їхні дошкульні вимоги звільнити Тимошенко.

Не для того Янукович два роки будував свою Бастилію, не для того він п’ять років терпів приниження в опозиції, не для того він ночами домовлявся на явочних квартирах з Тимошенко, і не для того випрошував посаду в Ющенка, щоб зараз здати владу і взяти Європу за правило.

Сценарій Януковича цинічний. Він намагається зробити винною в провалі євроінтеграції сам Брюссель. Тому що, за його словами, Угода про асоціацію не містить перспективу членства. Але вона так само не містила цього пункту, коли Янукович анонсував її підписання спочатку до кінця минулого, а потім – цього року. Вона жодного дня не містила перспективу членства!

Так само, як не містила перспективу членства Угода про асоціацію між Євросоюзом та Польщею в 1990-их роках. Що, зрештою, не завадило їхньому вступу.

Тому що європейці, на відміну від українців, звикли відповідати за свої слова. Якщо вони напишуть, що Україна має перспективу членства, то з того ж дня ця установка стає невід’ємною складовою спільної політики 27 держав.

Але чиновники в Брюсселі не отримували мандат від урядів країн Євросоюзу гарантувати перспективу членства для України. А 27 столиць Європи не отримували згоди на це від своїх громадян. Замкнене коло, розірвати яке не здатен ні Баррозо, ні Меркель, ні Коморовський, може розсипатися лише з плином часу. І єдиним способом підготовки України до членства в Євросоюзі є Угода про асоціацію.

Фактично, заявлена Януковичем вимога «перспективи членства» – це вимога розстелити перед нареченим килим з червоних троянд та запросити оркестр в умовах, коли господарі бережуть кожну копійку та бояться заїкатися про поповнення в родині, тому що половина нинішніх родичів серйозно хвора.

Насправді ж, дієва Угода про асоціацію незалежно від наявності там перспективи членства – це інтеграція через непримітні двері службового входу, це інтеграція «по факту», яка не дратує і не лякає єврочиновників, але по своїй суті є обов’язковим етапом до набуття членства в Євросоюзі.

Але «ми — не бідні родичі», відповів Янукович Брюсселю. Ця фраза, сказана в інтерв’ю, видає весь біль нинішньої еліти. Вони справді не бідні родичі, щоб стояти перед Європою на колінах і благати про членство.

Бо хіба є в Ангели Меркель таке «Межигір’я», як у Януковича? Звісно, немає! Хіба є у Ніка Клегга такий маєток, як в Андрія Клюєва? Немає, про що ви? Або якщо порівняти кортежи прем’єр-міністра України та Чехії, то хіба можна уявити Азарова на «Шкоді»? Звісно, ні. Це не ми бідні родичі, це вони — злидні.

Відмова України від одного союзу штовхає її в обійми до іншого. Схоже, Київ розпочинає масову інформаційну кампанія з підготовки суспільної думки до інтеграції в Митний союз з Росією, Білорусією та Казахстаном. Це — не лише виступи депутатів або слова Януковича про те, що Україні треба «пощупати» Митний союз і зробити остаточний висновок.

Журналісти з Волинської (!) області, яка межує з Євросоюзом, повідомляють, що одночасно в чотирьох газетах почали виходити однакові статті з однаковими ілюстраціями, покликані загітувати на користь Євразійського союзу Володимира Путіна. Спущено ці статті було по вертикалі зі столиці.

У 2003 році британський науковець Тімоті Гартон Еш зробив спеціальний випуск газети «Уолл-Стріт Джорнал», де спробував змалювати прогноз на майбутнє. За його сценарієм, в 2021 року Україна мала вступити до Євросоюзу.

Половина часу, відведеного англійським ученим на цей процес, уже прожита. І на сьогодні, станом на жовтень 2011 року, Україна з її законами, політиками, прокурорами і суддями є приблизно на тій же відстані від Євросоюзу, як і тоді. Тімоті Гартон Еш виявився невиправним оптимістом. В далекому 2003 він не міг уявити, що через десять років Україною і далі керуватиме пострадянський автократ зі звичками Лукашенка.

Отже, що втрачає простий громадянин України після відмови Януковича від зближення з Євросоюзом?

Як мінімум, примарну надію на те, що колись вони зможуть їздити до Європи без віз. Хоча прямої регламентної залежності немає, але уже зараз зрозуміло – ні єврочиновники в Брюсселі, ні керівники європейських урядів у своїх столицях не погодяться на скасування віз для держави, де офіційно визнано факт наявності політичних в’язнів.

Тобто, в разі укладення Угоди про асоціацію, яка є індикатором для ідентифікації України як європейської держави, безвізова надія існувала. Без угоди – на це навіть не варто сподіватися.

Бачення Януковичем стосунків України та Євросоюзу нагадують ситуацію, в яку щоразу потрапляє український потяг №29 Київ-Берлін.

Оскільки в Україні та Європі ширина рейок різна, кожного разу на кордоні протягом декількох годин українському потягу міняють колісні пари. Тобто підлаштовують під європейський стандарт.

Але заявлене Януковичем аналогічне тому, якби віднині «Укрзалізниця» оголосила вимогу – якщо Європа хоче і далі, щоб їхніми коліями курсував наш потяг «Каштан», вона має переробити рейки на українську ширину. А якщо Європа не готова – то ми можемо почекати. На запасній колії. Або поки поїдемо по маршруту Київ-Москва.

Щоправда, при цьому забули запитати згоду пасажирів цього потягу на такі зміни в маршруті та розкладі.

Сергій Лещенко