Проститутка в мундирі

Коли народні депутати від опозиції починають вичавлювати сльозу з західних дипломатів своїми розповідями про політичного в’язня Луценка, так і хочеться порекомендувати їм поїхати в Запоріжжя та використати свій високий статус на те, щоби поспілкуватись зі справжніми політичними в’язнями. Бо Луценко, хай навіть і незаконно, але розглядає небо через заґратоване вікно тюремної камери зовсім не через свої політичні погляди. А виключно через те, що не поділив з себе подібними місце біля годівниці. Інша річ – це члени організації «Тризуб», які арештовані в Запоріжжі по обвинуваченню у відпилюванні верхівки пам’ятника найкривавішому диктаторові в історії людства. Погляди «тризубівців» можуть подобатись чи не подобатись, з методами їх діяльності можна погоджуватись чи не погоджуватись, але вони є політичними в’язнями в класичному розумінню цього слова й перебувають у слідчому ізоляторі виключно через свої політичні переконання. Якими б ці переконання не були.

На цей момент у СІЗО Запоріжжя знаходяться Анатолій Онуфрийчук, Василь Абрамів, Пилип Таран, Василь Лабайчук, Ігор Загребельний, Олексій Зануда, Віталій Вишнюк, Роман Хмара, Юрій Пономаренко, Едуард Андрющенко, Артем Циганок, Юрій Гудименко й Віктор Давиденко. Наявність політичних в’язнів у центрі сучасної Європи – це сам по собі виклик цивілізованому світу. Парламентська асамблея ради Європи вже оголошувала в 2003 році політичними в’язнями членів УНА-УНСО, які були заарештовані, а згодом – засуджені за виступи проти тодішнього Президента Леоніда Кучми. Щоправда, Кучма до такого демаршу з боку ПАРЄ йшов майже 10 років. Янукович, здається, впорається за рік.

Але прокурор Запорізької області В’ячеслав Павлов дотримується іншої точки зору. 11 лютого, перебуваючи в Одесі з нагоди візиту в Південну Пальміру Генерального прокурора України Віктора Пшонки, товариш Павлов, спілкуючись з пресою, попрохав не називати ув’язнених «тризубівців» політичними в’язнями. «Они просто политические проститутки», — заявив Павлов.

А на запитання, чи не вважає товариш прокурор незаконним тримання під вартою студента Едуарда Андрющенка, який раніше не притягувався до відповідальності, позитивно характеризується й не має взагалі ніякого відношення до інкримінованого йому злочину, Павлов відповів не менш лаконічно: «Нет, не считаю».

Не можемо не відзначити, що прокурор Павлов є земляком нинішнього Президента України – він народився в 1971 році в славному місті Єнакієвому – і, вочевидь, свій словарний запас поповнював з тих же джерел, що й Віктор Федорович. У крісло прокурора Запорізької області Павлов перебрався з не менш славного міста Макіївка, де очолював тамтешню прокуратуру з квітня 2007 по червень 2010 року, а до того він обіймав посаду прокурора Ворошиловського району м.Донецька. Одним словом, типовий шлепер, як любить говорити народно обраний.

Всі намагання журналістів довідатись у прокурора Запорізької області, якою саме статтею Кримінального Кодексу України встановлена відповідальність за «політичну проституцію», так нічим і не завершились. Прокурор мовчить. Втім, як і його безпосередній начальник Віктор Пшонка, який також не розуміє, що назвати такими словами арештованого – то значить визнати його статус саме як людини, що ув’язнена за свої політичні переконання. Але не мовчать адвокати та правозахисники. Щодня з’являються повідомлення про тортури, які застосовують у СІЗО до «тризубівців». Арештантів катують з тим, щоби вони визнали свою вину не тільки у відпилюванні голови монумента Сталіну чи обливанні фарбою пам’ятника Дзержинському (хлопці, окрім Андрющенка, це не заперечують), але й у здійсненні вибуху, внаслідок якого було знищено пам’ятник вусатому тирану, встановлений з приватної ініціативи запорізьких комуністів без дозволу місцевої влади.

Так, наприклад, адвокат Мар’яна Ленюк, яка захищає 20-річного Пилипа Тарана, сина голови Центрального проводу ВО «Тризуб» Андрія Стемпіцького, повідомила, що хлопця тяжко били, непритомного закидали в камеру, застосовували електрошок. Мордують його, за словами адвоката, лише за те, що він є сином голови «Тризубу» — думають, що володіє якоюсь інформацією. Також захисник повідомила, що була прокурорська перевірка, до Пилипа прийшов прокурор, запропонував підписати папірця, що ніхто його не бив і він не має скарг на умови утримання. Хлопець відмовився. Тоді до нього в камеру зайшли троє і знову побили до втрати свідомості.

Зрозуміло, що прокурор Павлов все це категорично спростовує. Як повідомила прокуратура Запорізької області, 14 лютого була проведена перевірка скарг родичів «політичних проституток», порушень законності не виявлено, лише один з ув’язнених поскаржився на слабеньку електричну лампочку. Лампочку негайно замінили.

Не можемо не порадіти за кмітливість і винахідливість товариша Павлова. А з тим, аби читач переконався, що першою найдавнішою професією є, все ж таки, професія прокурора, подаємо листа, власноручно написаного одним з арештованих, Анатолієм Онуфрійчуком, де описано, як Анатолія били в ході допиту. Цього листа адвокат Онуфрійчука переслав в прокуратуру Запорізької області з вимогою вжити заходи для припинення беззаконня, але реагувати на скарги усіляких «політичних проституток» Павлов, вочевидь, наміру не має.

Як стверджує Анатолій Онуфрійчук, били його 22 січня 2011 року співробітники Служби безпеки України в приміщенні УСБУ в Запорізькій області. При цьому служивих цікавили аж ніяк не пригоди з головою диктатора, а інформація про діяльність організації «Тризуб». Перевірити, чи вивозили арештованого Онуфрійчука з СІЗО 22 січня, і якщо вивозили, то куди саме, для прокурора Павлова проблеми не становить. Тож, чекаймо чергове оповідання прокуратури Запорізької області про лампочки.

Володимир БОЙКО