Під лежачий камінь, вода не тече…

Коли увесь вітчизняний політикум активно готується до президентських виборів, голова Партії регіонів, найбільш рейтинговий із кандидатів, поводиться доволі мляво.

janukovich10

Його піар виглядає незначним навіть на фоні найслабших із кандидатів. І тим не менше, він утримує лідерство. У чому полягає феномен Януковича? Та як із ним боротися – себто, що треба робити претендентам на найвищу в державі посаду, аби перегнати нинішнього лідера народних симпатій?

Наразі всі підрахунки рейтингів впираються в одну і ту ж саму проблему. Проведено відносно небагато опитувань, і більшість соціологів послуговуються результатами, отриманими ще влітку, інколи додаючи до них власні висновки. «Свіже» опитування лише одне – «Омнібус» від TNS Ukraine. Щодо цієї соціологічної організації раніше лунали звинувачення у можливій ангажованості. Але соціологи радять наразі довіряти цьому рейтингу. По-перше, останнього разу дані TNS Ukraine суттєво розійшлися з реальністю п’ять років тому, а по-друге, їхні показники приблизно збігаються із думками інших експертів. Опитані політологи та соціологи сказали, що самі у розрахунках користуються подібними даними. Лише Костянтин Макєєв, заступник директора дослідницького центру «Імідж-контроль», зізнався, що закрите дослідження його установи зареєструвало незначне зростання рейтингу Януковича та Тимошенко.

Згідно з даними TNS Ukraine, Віктор Янукович має 21,4%, Юлія Тимошенко – 14,2%, а Арсеній Яценюк – 9,1%. Порівняно з минулим місяцем, рейтинг Януковича зріс на 2,2%, Тимошенко – на 3,1%, а ось Яценюка, навпаки, впав на 2%.

Йому зручно, він ні за що не відповідає

Принаймні щодо рівня та причин популярності Віктора Януковича експерти більш ніж одностайні. І стверджують: рейтинг Януковича схожий на самого екс-прем’єра. Бо великий, солідний, неповороткий та неабияк залежний від Східної України. У цьому сенсі Віктор Янукович – це лежачий камінь, під який не тече вода. Він має свій сталий електорат, який змінюється у рамках статистичної похибки. Здебільшого за рахунок жителів Центральної України, що мають антипатію до більшості лідерів рейтингів. Таких деякі соціологи називають «пасивним електоратом», а деякі – «електоратом Литвина». І поки Тимошенко з Яценюком відбирають одне в одного «екс-помаранчевих» виборців, Янукович відпочиває на лаврах підтримки тих самих людей, що голосували за нього та Партію регіонів ще у 2004 році.

До першого туру виборів рейтинг Януковича суттєво не змінюватиметься, стверджує директор соціологічної служби Центру Разумкова Андрій Биченко. Бо на це немає об’єктивних причин. «У нього наразі немає суттєвих конкурентів», – пояснює соціолог, маючи на увазі ту електоральну нішу, яку зайняв «кандидат номер один». Тому хвилюватися йому потрібно буде хіба що у другому турі, коли почнеться справжня битва.

Стабільність рейтингу Януковича зауважує і Ірина Бекешкіна, науковий керівник Фонду демократичних ініціатив. Пасивність цього кандидата вона пояснює простими та практичними причинами. «А навіщо йому щось робити? Він же зараз ні за що не відповідає! Критикує діючий уряд, і часто справедливо. Себто у нього доволі зручна позиція. І це добре відображається на його рейтингу, який є сталим, незважаючи на всі зміни в опонентів. Свій електорат він уже має. Наразі йому, звісно, нікого наздоганяти не треба – це його наздоганяють. З іншого боку, його проблема в тому, що не дуже вже він і тікає». Соціолог пропонує уявити собі в такій ситуації головним опозиціонером Юлію Тимошенко і припустити, яка б від неї йшла критика уряду.

На думку пані Бекешкіної, Янукович не здатен на сюрпризи. А от його опоненти – здатні. Це при тому, що контроль над виконавчою владою дає значні преференції, і сам Янукович мав би пам’ятати, як стрімко зріс його рейтинг якраз напередодні виборів-2004, після підвищення пенсій.

А от на думку Костянтина Малєєва, «повільний старт» лідера регіоналів – логічний стратегічний хід.

«На місці Віктора Януковича я так і чинив би, – зізнається експерт. – Якщо йому вдасться втримати свої позиції, то агресія, з якою його головний конкурент, Тимошенко, проводить свою кампанію зараз, забезпечить їй поразку у другому турі. Саме через те, що тоді відбуватиметься не змагання симпатій, а змагання антипатій. І той, хто змусив себе боятися, буде у програші. У другому турі величезна кількість виборців, що не визначилися, дивитиметься, хто для них не настільки страшний. І дуже важко буде після агресії у першому турі довести свою миролюбність. Янукович у 2004-му намагався змінити імідж аж у третьому турі, показати себе мало не опозиціонером, але вже було запізно. Власне, за рахунок тих, хто вважав його меншим злом, Ющенко тоді й переміг. Янукович це зрозумів і поводиться невиразно – просто щоб не відвадити. Ця “реклама для глухих” – “Я вас почую” – нісенітниця у тактичному сенсі, але правильний хід у стратегічному».

Питання лише в тому, чи переконає Янукович власну команду, що такий «стратегічний відступ» – це сплановані дії, а не панічна втеча. Бо вони можуть почати тікати в інший бік.

Протиянуковичні заходи

Основний козир опонентів Януковича, і насамперед Тимошенко, – деморалізація його команди, стверджує Малєєв. Зараз, фактично, йде гра нервів. Тимошенко дала ранній старт і розпочала доволі агресивну гру впливів, перетягуючи не стільки електорат Януковича, скільки функціонерів, на яких регіонали раніше мали вплив. Йдеться про суддів, силовиків, представників влади на місцях. Себто атака йде не на виборця, а на команду опонента. Якщо під фірмовим напором Юлії Володимирівни багато представників «влади на місцях» переконаються, що вона вже перемогла, якщо пасивна позиція Януковича буде сприйнята не як продумані дії, а як слабкість, він просто розгубить необхідні ресурси.

Тим більше, що в тому, що це саме слабкість, уже переконані й деякі політичні експерти. Вони зазначають: у моноліті регіоналів вистачає слабких місць.

Так, на думку директора Центру політичних досліджень та конфліктології Михайла Погребинського, млявість піару Януковича – не якийсь хитрий план, а просто безпорадність, помножена на звичну вже неповороткість Партії регіонів. Тільки зараз до цього можна додати «разброд и шатания». За інформацією власних джерел політолога, лише за день до нещодавнього розблокування регіоналами Верховної Ради, багато членів фракції просто не знали, що таке взагалі планується. Що свідчить про дезорганізованість.

У принципі, на цьому етапі регіонали можуть її собі дозволити – адже рейтинг Януковича наразі не падає. Навіщо при цьому вести зайву рекламну кампанію? «Можливо, саме завдяки рекламній кампанії Яценюка він сам і втрачає свій рейтинг», – зазначає Погребинський. Януковичу ж не треба повторювати чужих помилок. «Із усіма внутрішніми проблемами Партії регіонів у них немає конкурентів на власному електоральному полі. Якби виокремився якийсь лідер – тоді так, могли б бути проблеми. Але наразі, навіть якщо комуністи й Тігіпко відтягнуть кілька відсотків голосів, це все одно не завадить Віктору Януковичу вийти до другого туру».

Експерт стверджує: опоненти регіоналів про це знають. І намагаються якщо не знайти «окремого лідера», то сприяти розвалу ПР. Елемент цієї гри – «заслання» до Криму Геннадія Москаля, своєчасне розслідування яким діяльності певних кримських регіоналів (за словами самого Януковича – «засранців») поглиблює розкол у кримській організації, «слабкій ланці» партії.

«У команди Януковича є всі передумови, аби вважати агресивну рекламну кампанію непотрібною», – каже Василь Стоякін, директор Центру політичного маркетингу. «Соціологія на їхньому боці. Але у таких ситуаціях розслаблятися – собі дорожче. А регіонали взагалі не люблять докладати зусиль, це їхня проблема. Вони звикли, що опоненти самі за них агітують своїми помилками».

Слабкі місця команди Януковича політолог вбачає в тому, що наразі вона змушена грати незвичну для себе роль. А саме – вдаватися до галасливого економічного популізму, борючись за підвищення соцстандартів в умовах кризи. «До певної міри електорат це “їсть”, але лише до певної міри, – стверджує Стоякін. – Наразі опоненти також чіпляються до того, що риторика регіоналів уже не відповідає їхньому ж власному іміджу».

Інше слабке місце знайшов керівник соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко. На його думку, особисто Віктор Янукович втрачає довіру «старих донецьких», своєї колишньої головної опори. Причина – прихильність до київських газових магнатів та політиків, «групи РосУкрЕнерго» (нагадаємо, вона відома також як «група Фірташ-Бойко-Льовочкін») та їхньої фінансової підтримки. «Отримавши фінансову самостійність від своїх старих друзів, він насторожив донецьких організаторів його виборчої кампанії, які наразі просто чекають. У них уже немає жодної впевненості, що, ставши президентом, він буде їм вдячний – він заздалегідь диверсифікував власні джерела фінансування та впливу». Віктор Небоженко радить звернути увагу, що навіть закон про підвищення соцстандартів, ключовий політичний хід регіоналів останнього часу, висував не сам Віктор Янукович, а один із найменш популярних у самій партії політиків – Ганна Герман. Це свідчить про нескоординованість дій регіоналів загалом. При цьому керівником власного штабу (а на таку посаду в українських політичних традиціях зазвичай беруть того, кому воліють у разі перемоги на виборах віддати одну з ключових посад) Янукович призначив лояльного лише до себе Миколу Азарова – а цю кандидатуру не дуже добре сприймають і «донецькі», і «газові» бізнесові групи регіоналів.

А в те, що на позиції Януковича можуть вплинути супротивники, політолог не дуже вірить. Бо його сила – у підтримці електорату Східної України, який досі звик орієнтуватися за системою «свій-чужий». І Янукович у цій системі – «свій». І немає не це ради.

Ще є час усе проґавити

З’їзд Партії регіонів заплановано на 23 жовтня. На ньому вони мають офіційно визначитися з кандидатом та стратегією на передвиборний період. І якщо з приводу кандидата суперечок немає, від вибору стратегії залежатиме ефективність роботи штабу регіоналів. Експерти очікують, що ще кілька тижнів піде «на розкачку», і справжню активність штабу ми побачимо ближче до середини листопада.

Саме тоді регіонали мають показати, чи переростуть внутрішні суперечки у партії в щось більш суттєве. Фактично це можна буде помітити за масштабами та завзятістю майбутньої рекламної кампанії. Багато що залежатиме і від успішності регіональної авантюри з підвищенням соціальних стандартів – незважаючи на всю її суперечність, відступати її авторам уже пізно.

І якщо перший тур, на думку більшості експертів, у будь-якому разі буде за Януковичем, результати другого вже залежатимуть від того, як поведеться його команда. Наразі всі козирі у них на руках: Янукович добре захищений від атак опонентів, «ізольованість» та надійність його електорату забезпечує велику та стабільну підтримку, агресивність опонентів може налякати виборців, що вагаються, а загальна ситуація в країні не грає на руку діючій владі. Головна надія конкурентів Януковича – те, що танк «регіональної» команди заглухне чи розвалиться, не доїхавши до фінішу.

Ззовні це здається малореальним. Але є ще одна тонка, ірраціональна деталь передвиборної картини. Якщо головний конкурент Януковича, Тимошенко, заражає свою команду власною енергією, хай і відлякуючи деяких виборців неприхованою жагою влади, Янукович наразі провокує певну апатію і в колег, і у виборців. Ні, він робить механічні вчинки, які в теорії мали б привести його до президентського крісла, але робить їх з такою підкресленою відсутністю натхнення, ніби сам не знає, чи воно йому треба.

І якщо він не знайде в собі запал хоча б на останньому етапі гонитви, може виявитися, що інколи кандидатів не рятують ані статус, ані гроші, ані мільйони фанатів.

Віктор Трегубов