Ржунімагу

«Сміх – це сонце, яке проганяє зиму з наших облич»

Віктор Ґюго

Будь-яка влада може дозволити собі бути ефективною або не дуже, красти багато або не дуже, дотримуватися законів або так собі, вибірково, може викликати повагу або не зовсім, бути страшною або в міру жорстокою, але не може бути потішною у своєму щоденному маразмі. Одна справа коли «антисовєцькі» анекдоти вигадують у партійних штабах політичного супротивника, а інша ситуація – коли сотні «ґеґів» складає і розповідає сам народ. Бо тоді навіть диктатор з «армією» міліції, прокурорів й спецслужб, які лишаються тупими й недолугими у своїх солдафонських діях, не можуть зупинити насмішки, перехопити кпини й анекдоти. Сміх вислизає з облави і лунає їм у спину.

З часів залізобетонного колаптоїдного надзвукового яйця влада сприймає насмішки над собою зі скреготом зубів. Звідси й істеричне хамство на прес-конференціях, коли журналісти запитують можновладців про факти й ситуації, які вже встигли обрости десятками анекдотів. Можна пригадати численні хамовиті випади прем'єра Азарова і його «тикання» журналістам. Саме Азаров є втіленням «народних анекдотів», такий собі новітній Вовочка і Чапаєв в одному флаконі. Лише його спосіб мислення та висловлювання вже багато років залишається ґумусом для вирощування супер-анекдотів. Від нього у фолькльор для нащадків перейшли численні «кровосісі», які то дивуються зовнішній рекламі при дорозі в Конча-Заспу, де хтось закликає «насосі на дачу», а намальовані якісь незрозумілі гідравлічні аґрегати, то обіцянки розвивати метро в столиці й «купуваті нові вагіни».

Вгаратати 100 мільярдів у хатинку над річкою – анекдоти про золотий унітаз самозароджуються, як гриби після дощу. Коли за два роки стоматолог перетворюється на мільярдера з Форбс – чекай лавину анекдотів про єдиного пацана, який у цій країні ще працює. Посади клоуна, у якого сіпається око, стрибає брова, коли цей паяц ще й затинається і по складах щось зачитує з папірця – навіть мантія не врятує блазня від обростання анекдотами.

Неадекватна реакція репресивної машини влади лише запускає механізм насмішок та зародження анекдотів. А система БіБіСі – «баба бабі сказала», помножена на миттєвість Інтернету – запорука, що система репресій та залякування не досягає високої мети, навіть іменем сакрального 2015 року.

383770849

Як влада стала музою для створення анекдотів? Беремо один із численних останніх прикладів. Тушки-Табалови з перекошеними обличчями, посипані снігом отримують держаком від прапора по голові під стінами парламенту, тролінг Ляшка на телекамеру, який захлинувся від сніжки в рот.

Але головне – наступне кримінальне провадження та сотня допитаних «терористів-фашистів» за сніжку в депутаток.

Заява Партії Регіонів про сніжки й «фашизм на порозі вашого дому» — це вже коротка збірка анекдотів. Розхапають на цитати – і до ворожки не ходи.

Писаки з сайту головної партії країни спромоглися без жодних знань історії й політології об'єднати в одне ціле «сніг-фашизм-тероризм-нацизм». Там суцільна колізія – «підпис здесь і підпись здесь».

Ось типовий портрет «юного фашиста»:

383770851

Але як можна було за один день створити таку кількість анекдотів?! Уся країна покадрово дивилася «сніжковий теракт». Навіть дуже вчені лікарі-ескулапи не зможуть пояснити, яким чином сніжка, яка влучила у спину регіоналці Льовочкіній, викликала «струс мозку» у владної дами Горіної? Цікаво буде подивитися на подальшу публічну кар'єру цієї «жертви тероризму й фашизму», як тільки вона з'явиться на світ Божий, адже останні тижні вона очолює хіт-паради й посунула «головну кровосісю» з анекдотичного Олімпу.

Коли влада застосовує заборони й насильство, то саме інформаційний супровід цих «подвигів» — уже збірник анекдотів. Суди забороняють мітинги, бо «люди можуть пошкодити трамваї». Блискуче! Жванецький плаче-ридає в куточку. Якийсь містичний «козак» Ґєпа перекриває мільйонний Харків трамваями і тролейбусами, які стали майном партії влади. У трамваїв виявляється також є партквиток?! Усі матюкаються цілий день – увечері вже відро свіжих анекдотів до столу. За послідовну й гуманістичну позицію принципового Колесниченка ще в денний час жбурляють фекаліями – увечері вже сотня «ржаків» про кругообіг лайна в природі.

Десять молодих активістів з «Демальянсу» прийшли під хатинку № 1 – і 50 спецментів з повним обладунком їх беруть в облогу. Чому? Бо «нізя» – йде боротьба з паводком! Хатинку №1 затоплює, це вже потопаючий острів відрізаний водами від світу!!! Ті самі молоді люди другого дня приходять допомогти «боротися з паводком» — їх хапають, допитують, саджають на 5 та 7 діб арешту. Чим не анекдот?!

А можна було б якось по-іншому усе владнати. Коли спеціальні дозорці-снайпери, замасковані під кущі акації, ще на підступах до Межигір'я дали б чітку інформацію про кількість «терористів» та примкнувших до них «екстремістів», їх швидкість пересування і точні координати GPS – от тоді можна було б дати попереджувальний залп із гармат, які прикривають Хатинку №1 зі сторони київської дамби. Так – короткий «килимовий» загороджувальний обстріл.

Якщо б ця «молодіжна боївка київської Аль-Кайди» все-одно не спинилася – тоді винищувачі мали б повне право застосувати ракети класу «повітря-земля». Потім територію від впертих «недобитків» зачищають гелікоптери. І все – можна нарешті спускати з ланцюгів пів-сотні беркутівців і собак. І гнати тих мерзотників назад на Київ. Весела гра для вправних двоногих міліціянтів та їх чотириногих побратимів – «швидкісна Зарніца». Весело й красиво. Увечері головні телеящики країни могли б розповісти про подвиги невідомих солдат — секретних агентів Вітчизни і одразу продемонструвати глядачам фільм «Падіння Олімпу». Мовляв: не лише у нас, навіть в США дикі корейці захоплювали Білий дім.

Усе це й подібне вже не раз було в «совєтській» історії України. Навіть за кривавого Сталіна сміх і кпини не змогли подолати. Навіть в'язні комуністичних концтаборів сміялися і розповідали анекдоти про вождя й партію. А тепер, коли «потішна автократія»,

послаблена інтелектуально, але численно посилена недоумками та різними «антикризовими менеджерами», щодня породжує маразм і сама ж його інформаційно розповсюджує, то вся Одеса має хвилюватися. Бо скоро столиця гумору може насильницьким шляхом бути переведеною до Києва. Сміх долає страх, а страх боїться сміху. Леся Українка, яка жила за подібного царату казала: щоб не плакать, я сміялась.

zp8497586rq