Чому б Яценюку не повчитися у Бурджанадзе?

Коли Петро Симоненко поспішив виявити вірнопідданість російському президентові, схваливши його звернення до президента Віктора Ющенка, це було гидко, але цілком логічно: отримані дивіденди треба відробляти.

Коли Віктор Янукович заспівав в унісон з паном Мєдвєдєвим, це було також гидко, але зрозуміло: російська карта, як і 5 років тому, буде козирною у його президентській кампанії.

Проте коли Арсеній Яценюк, даючи інтерв’ю радіо «Ехо Москви», скористався нагодою, щоб звести порахунки з президентом України, це стало цілковитим потрясінням.

Невже в Україні так і не виросте нове покоління політиків, яке поважатиме навіть не стільки державу, скільки самих себе?

Усі українські політики найвищого рангу, не вагаючись, використовують трибуни ЄС, НАТО чи Америки, щоб звідтіля посилати отруйні стріли у бік своїх українських супер

ників. І де вже там у цьому запалі зауважити, як іронічно й зневажливо загинаються кутики вуст на обличчях іноземних партнерів!

Тепер, бачиться, навіть ті українські політики, які вважають себе альтернативою нинішній еліті, дозволяють собі розгортати свою президентську кампанію в ефірі російського радіо, навіть не стерши мєдвєдєвський плювок зі свого національного обличчя.

Чи буде цьому колись кінець?

Чому не повчитися у Ніно Бурджанадзе, яка рік тому не піддалася на явні спроби української тележурналістки спровокувати її на критичні висловлювання на адресу президента Саакашвілі й чітко заявила: «Я не буду використовувати українські медії для того, щоб зводити порахунки зі своїм президентом«?

Як, виявляється, просто виявити і особисту гідність, і національну честь!

Мирослав Маринович, колишній політв’язень

zp8497586rq