Янукович покращив життя українок вже сьогодні

Так, як нині піклується Янукович про державу – можна лишень мріяти. Мало того, що на українців вішають борги МФВ, так за те, аби можновладці отримали ці гроші і могли їх розікрасти, люди ще й повинні жити, отримуючи постійне підвищення ціни за газ, а українські жінки тепер змушені йти на пенсію у шістдесят років.

Для Українок це – радість. А то ж бо, адже виходить, що тепер, аби отримати мізерну пенсію, потрібно відпрацювати на державу лишніх п’ять років. А що такого? Адже за статистикою, українські жінки живуть на двадцять три роки довше, аніж чоловіки, тож чому вони повинні лишніх п’ять років сидіти на шиї у держави? Сімнадцять – ще так сяк, може, хто за ці п’ять років скаженої роботи на заводах, фабриках, або фермерських господарствах і вимре, вже ж менша кількість лишиться тих, кому потрібно буде виплачувати пенсію.

А тут ще пані з телевізора – вгодована та випещена, з макіяжем та зачіскою, доводить журналістові каналу СТБ, що такий крок, як підвищення пенсійного віку, потрібно було зробити давно, позаяк державі немає чим платити пенсію.

І як з нею не погодитись? Але хочеться зробити пропозицію, яку стовідсотково підтримають усі жінки, які не сидять по офісах та міністерствах і не перекладають папірці під кондиціонерами. Нехай пані Лібанова, директор Інституту демографії, полишить свою посаду і піде та й відпрацює у фермерському господарстві років зо п’ять. Саме до 65 років. Не треба більше. А взагалі, доречно було б закріпити законом, щоб ті жінки, які до 55 років пропрацювали у міністерствах, потому п’ять років до пенсії попрацювали б у гальваніці. А краще – в полі. Та ще й при такій спеці, яка нині стоїть в Україні. Думаю, пані Еллі сподобалось б в’язати снопи під пекучим сонцем, а ще краще – працювати в свинарнику. Не папірці перекладати, не лекції студентам читати, – виставляючи на показ свій манікюр та косметику, вартість якої більшості українок не по кишені, а з цим манікюром – прибирати за свинями.

Але ж ця мадам, коли говорить про підвищення пенсійного віку, сама пенсію вже, мабуть, отримує (хоча на вигляд хто їй дасть 60)? Вона ж бо на заводі по вісім годин не працювала і що таке гальванічний цех або корівник на своїй шкурі не відчувала, а тому і до сімдесяти років може собі працювати, сидячі у прохолодному влітку і теплому взимку кабінеті. Їй і на думу не спадає подивитись на зморених працею жінок, які пізно ввечері повертаються зі зміни або з поля. Вона ж бо вважає себе елітою – особою, що отримала освіту і посіла певне крісло в своїй структурі. А чом би цій пані не піти з посади (все ж вже вік, і не дати дорогу молодим економістам?). Але у цьому випадку – зась, моє, бо я — визнаний, відомий, маю силу-силенну нагород, доплат і т.п. А інші – хай ще заслужать.

Хоча, звісно, заслуги Елли Марленівни ніхто під сумнів не ставить. Вона – визнаний науковець, гарний фахівець у своїй галузі. Одна біда – фахівець, відірваний від реального життя (як і більшість можновладців), які на власній шкурі не відчувають реального сьогодення і навіть не замислюються, як люди харчуються, скільки працюють і як важко деякі жінки трудяться, щоб заробити не 800 гривень, а дві тисячі. Єдина порада пані Еллі: нехай знайде час, підійде до найближчого відділу пенсійного забезпечення і порівняє, який вигляд у шістдесят років має вона, а який жінки, яким лишень п’ятдесят п’ять. На жаль, перемога буде на боці пані Елли, позаяк більшість українських жінок у 55 років виглядають на 65, а то на 70. Отака собі соціологія. Тож добре говорити особі, яка вже перейшла межу пенсійного віку, про його підняття, їй то на пенсію вже чекати не доводиться.

Але чи вирішить підвищення пенсійного віку проблему пенсійної реформи? Якщо подібне «реформування» відбуватиметься і надалі, то за двадцять років українці будуть змушені йти на пенсію у сторічному віці, позаяк пенсій на всіх не вистачатиме, адже вже нині більшість молоді через януковські реформи і ставлення до свобод особистості без жалю їдуть з країни, оскільки не хочуть все життя працювати на таких, як Янукович, а мріють про нормальне і стабільне життя. І хоч часто зазначають, що в Америці і Євросоюзі пенсійний вік теж вищий, ніж в Україні (і його хочуть піднімати і далі), але при цьому ніхто не згадує той факт, що окрім соціальної пенсії, в цих країнах існують і інші пенсійні програми, і якщо людина повідкладала на них гроші і потому вирішує вже ніколи не працювати, то на пенсію вона може піти і у 45 років. Але про такі «дрібнички» та ж сама Елла Марленівна — анічичирк. Навіщо українцям це знати?

Але молодь не дурна. Вона, на відміну від влади, з дуба не падала, а тому думає про своє майбутнє і без вагань їде з країни у пошуках кращої долі. І ніхто не може їм дорікнути за те, що вони покидають свою Батьківщину, позаяк України вже немає, а в Уркаїні лишаються зеки, олігархи і старі та немічні. Тож вже в найближчі роки з таким правлінням і економічним «проривом», як у Януковича, держава перетвориться на країну, яку і з Гондурасом не порівняєш.

Але дітей нинішніх можновладців тут вже не буде. На вкрадені з українського бюджету гроші вони житимуть у Швейцарії, і їм буде байдуже, як там мешкатимуть українці і в якому віці йдуть на пенсію, якщо, звісно, до неї доживатимуть.

Маргарита ЧОРНА