Янушенко та Тимокович

Україна — одна з найдавніших у світі демократій. Свідчення цьому — не у дослідженнях істориків. Воно зображене на кожній українській гривні, на кожній копійці, а також на стіні у Верховній раді — щоденне нагадування та попередження з глибини віків.

Наш герб, як розповідають у школі, бере свій початок від князівських часів, він буцімто має відношення до сокола. Але, між нами кажучи, український тризуб з кожним днем все більше нагадує вила. Звичайні вила-трійчатку, якими виганяли колись поганих князів, на які піднімали несумлінну козацьку старшину.

Ну це так, художній образ. А ми хочемо щиро зізнатися: у другому турі, як це не сумно, ми голосували за Тимошенко. І переконав нас у цьому Віктор Федорович — якби не його агресивні українофобські заяви, наші руки просто не піднялися б поставити хрестик у першій клітинці. А так… Ну, не любимо ми українофобів, що тут поробиш.

Звісно, тепер наше сумління чисте — і Януковича не підтримали, і Тимошенко до влади не привели. Такий собі несподіваний бонус для поранених виборами душ.

Однак не особистий спокій визначив наш вибір. І ми хочемо щиро розповісти вам, як дійшли до такого життя, про що думали, примушуючи себе іти на дільницю.

Отже перш за все ми спробували спрогнозувати — що робитиме кожен з кандидатів на новій посаді?

В економіці вони нічого зробити не зможуть, це перевірено — обидва будучи прем'єрами, будували українську економіку, як паразитичну на експорті металу.

Тепер же, коли «раптом» настала криза, з'ясувалося, що Україна не забезпечує своїх потреб ані у картоплі, ані у часнику, ані у милі, ані у посуді. Більш за те — навіть металопрокат для труб ми теж закуповуємо на гроші, зароблені на продажу вітчизняного металу.

Зі сказаного вище стає очевидним, що поки світові ціни на наш експортний товар не піднімуться, не бачити нам виходу з кризи.

Звісно, можна дивуватися — як це так сталося, що вітчизняна економіка не забезпечує навіть чверті вітчизняного попиту на товари? Запитати, куди дивилися міністри, віце-прем'єри та інші урядовці?

Проте в ракурсі виборів головне інше — вони це робили (тобто не робили) однаково, що за Тимошенко, що за Януковича. Бо нічого не вміють, окрім контролювати експорт і на цьому заробляти, та обкладати імпорт і на цьому знову заробляти. Різниця лише у прізвищах людей, які заробляють.

Ми професійно займаємося книжками і абсолютно відповідально можемо заявити: з точки зору функціонування нашої галузі віце-прем'єр Табачник від віце-прем'єра Васюника нічим не відрізняється. Якщо, звісно, не враховувати те, що замість працювати Табачник вправлявся в українофобії, а Васюник — у Євро 2012.

Економіка України залежить від імпортних енергоносіїв на 60%, це написано на біл-бордах, але там треба дописати, що від імпортного мила ми залежимо на 85%, а від імпортних книжок — майже на 90%. Готові посперечатися, що у інших галузях доля ринку, яку забезпечує вітчизняний виробник, не перебільшує цих самих 15-20%.

Отже, більше ніж вісімдесят відсотків товарів ми завозимо з-за кордону на гроші, отримані від експорту. В результаті Україна залежить від попиту на метал в Америці більше, ніж сама Америка.

Тільки скажіть нам, будь ласка, хто є автором цієї економічної моделі?

Кандидати в президенти хором кричали про антикризові заходи. Проте чи не вони ж самі впродовж років ретельно готували українську кризу, зміцнюючи залежність країни від імпорту?

Біда не у антиукраїнській змові. Біда у тому, що український уряд вже давно перетворився на «Кабмін експорт-імпорт Ltd».

Криза в Україні триває вже більше року — чому досі ніхто з лідерів не оприлюднив зрозумілої програми її подолання? Ані офіційний уряд, ані його тіньовий брат-близнюк? Чому усі відбуваються загальними фразами про підвищення, сприяння та поліпшення?

Висновок напрошується сам собою — вони не уявляють, що треба робити. Вони не знають, яку економіку будують, а отже не дивина, що не можуть нічого збудувати.

І коли з'ясується, що грошей на виконання соціальних обіцянок категорично не вистачає, а це вже стає очевидним, обидва знову побіжать позичати — до Москви, до Брюсселю, до Пекіну. І платитимуть по боргах газотранспортною системою, землею, флотом, державними підприємствами, які, до речі, належать на їм, а нам із вами.

Чи ви у цьому сумніваєтеся?

Ну а оскільки ані ви, ані ми у цьому