Євангеліє від Лукавого: до виборів президента України

Для мене очевидно, що в кожної влади в принципі головним завданням державного будівництва і ефективного функціонування інститутів управляння є доволі проста процедура виведення держави як своєрідного соціального організму на рейки правди, справедливості, формальної логіки і здорового глузду.

juchenko1

Очевидними є і те, що найбагатшими і найщасливішими державами в сучасному світі є ті, де цей принцип застосований і реалізований у найбільшій мірі. Зрозуміло, що і Україна зможе увійти до досить вузького кола щасливих країн лише за умови усвідомлення і реалізації принципів правди і справедливості.

На яких принципах функціонує нинішній державний механізм в Україні? Ні для кого не секрет, що нині він ґрунтується на засадах корупції. Фактично вирішити будь-яку малу чи велику проблему в державі чи для окремої людини без корупційних схем неможливо.

Корупція є основним принципом, своєрідною змазкою всіх державних коліщат і без неї не працює жодна галузь господарства, практично не діє жодна сфера функціонування держави.

Складається враження, що окремі сфери діяльності людини, якби в них не вливалися корупційні гроші, просто б зупинилися.

Що таке лукавство, так би мовити, в науковому сенсі цього слова? Це брехня. Хто такий Лукавий, так би мовити, в релігійному сенсі цього слова. Це не просто Сатана, як антагоніст Бога, це брехун, обманщик. Натомість Бог – це правда, справедливість, формальна логіка і здоровий глузд.

З філософської точки зору, взаємодія між Богом і Сатаною – це вічна боротьба добра зі злом, єдність і боротьба протилежностей.

Основою лукавства сучасного державного механізму України, яка руйнує його з середини, є брехня. Саме корупція і є брехнею на державному рівні. Люди, цілі організації є не тими за кого себе видають, сенсом їхнього життя і діяльності є брехня.

У нас все ховається під корупційною машкарою. Народний депутат насправді є бандитом з великої дороги, суддя – хабарником, заступник міністра – злодієм, митрополит – педофілом, піп – рекетиром, тощо. Всі вони брешуть, приховуючи свою справжню сутність під певною офіційною личиною. Скрізь панує лукавство і Лукавий.

Вибори президента в Україні – це унікальна можливість показати людям хто із претендентів здатен зламати хребет корупції в країні. Скиглення про те, що це навіть в принципі зробити неможливо, лише вказує на повну державницьку неспроможність тих чи інших кандидатів.

Приклад в минулому найкорумпованішої країни світу Сінгапура, яка була вичищена за рік від корупції практично повністю знаменитим Лі Кван Ю, вказує на те, що цю проблему можна дуже швидко вирішити, якщо претендент на найвищу посаду в країні володіє відповідною політичною волею.

Практично люди голосували за Лі Кван Ю лише тому, що пообіцяв побороти корупцію в країні, яка через корупційність всіх сфер її буття опинилася на межі загибелі. І свою обіцянку він дуже швидко виконав.

В суспільстві витворилася така антикорупційна свідомість, що міністр уряду, який вперше за двадцять років був виявлений у хабарництві на смішну для нас суму, просто пішов додому і повісився.

Через декілька днів стартує президентська кампанія. З чого треба починати боротьбу з хабарництвом претендентам? Так би мовити, концептуально. Так як все в цьому світі відбувається в двох іпостасях, просторі і часі, то треба розпочинати боротьбу з корупцією з двох сфер діяльності суспільства. На мою думку, ними є система Міністерства освіти і науки України і судова система.

Перша з них, так як має справу з дітьми і студентами, закладає основи корупційної свідомості на десятки років наперед, тобто діє в часі, пролонгуючи корупцію на цілі покоління.

Я не знаю для яких правоохоронних органів секрет, що наприкінці вересня місяця в школах знаходиться лише близько 30% підручників для 9 класу за 12-річним терміном навчання. Елементарне запитання: де гроші (сотні мільйонів гривень) і де підручники? Чи правда те, про що говорять всі вчителі, що високопосадовці Міністерства освіти і науки беруть горезвісні «відкати» від видавництв, де ці підручники друкуються?

Чи правда, що результати конкурсу підручників в цьому році були відмінені Міністерством за класичною корупційною схемою, бо перемогли не ті підручники, які були представлені видавництвами, а ті, з видавцями яких вдалося домовитися про «відкати»?

Що це важко перевірити і, врешті-решт, навести хоча б елементарний порядок в цій «духовній» сфері функціонування суспільства?

Чи правда, що через це перші місця посіли підручники, які калічать розум і душу дітей? Хто координатор в Міністерстві всієї цієї діяльності? Всі ж документи є. Я не спеціаліст, але думаю, що будь-який претендент на президентство в Україні міг би дуже добре «роздраконити» зі своєю командою цю галузь.

Якщо освітня галузь поширює корупційну свідомість на десятки років наперед, то судова система поширює її в просторі, оскільки її послугами користуються всі без винятку.

Чи правда те, що кажуть люди про суди? Нібито на деяких з них давно пора повісити таблички з таксою, скільки треба заплатити за те, щоб прийняли до розгляду позовну заяву, скільки за те, щоб її розглянули, скільки за те, щоб винесли потрібне рішення.

По Києву ходять оповідки між юристами, що два найбільших науковця в юриспруденції, доктори юридичних наук побилися між собою об заклад, що в Київському окружному адміністративному суді оформлену за всіма канонами позовну заяву в одного з них не приймуть.

Перша спроба виявилася невдалою, молода суддя відповіла кращому спеціалісту з позовних заяв в Україні, жодна з позовних заяв якого не була повернута навіть з Європейського суду в Гаазі, що вона складена неправильно.

Добре розважившись, двоє професорів виправили її за вимогами судді і відправили знову. Відповідь знову була негативною. Професори не полінилися і відправили ще раз. Яка була третя відповідь – ви вже здогадалися. Таким чином, експериментально викладачі довели корупційність всієї системи.

Ось ще одна сфера для діяльності претендентів на посаду президента. Пошліть аудит до будь-якого суду і ви там знайдете таке…

Лукавство просякає всі сфери життя України і не дає їй уже просто дихати. Але найстрашніше, коли Лукавий панує в церкві, де мав би панувати Бог. Це взагалі наймерзенніша річ у світі, яку тільки можна собі уявити.

У нас Лукавий панує над душами людей, так як у країні панує так звана Українська православна церква Московського патріархату. Ви вже помітили, що ця церква на жодній вивісці не написала про свій патріархат. Перевірте спеціально, що я не брешу. Ціла церква бреше і лукавить, приховуючи свою сутність. І не випадково. Московський патріархат в Києві, в Україні – це повний маразм, лукавство і безглуздя.

Я не знаю для кого невідомо, що Москву заснували лише через 300 років після того, як хрестили киян. А патріарх є найстарішим, найдавнішим, першопрестольним за власним визначенням.

Таким чином існування Української православної церкви Московського патріархату в Україні – це чистої води лукавство, бажання обдурити «глупих хохлов», що прапраправнучка Москва старіша і давніша за прапрапрадіда Києва.

І ми ходимо молитися Богу до церкви, де панує Лукавий? Ніколи ми не станемо ні багатою, ні щасливою країною, якщо не зрозуміємо, що УПЦ Московського патріархату це типова корупційна схема Росії і її п’ятої колони в Україні.

Наближаються вибори президента в Україні. Ситуація складається так, що однією з основних засад програми претендентів на найвищу посаду в нашій державі неминуче стануть принципи антикорупційної боротьби.

І це не просто суб’єктивне бажання людей. Історія вчить того, хто хоче і здатен вчитися, що якщо не боротися з корупцією, в країні, врешті-решт, до влади приходить диктатор. А тоді на горіхи дістанеться всім.

Петро Масляк