Імажинаріум президента Януковича

Коаліційні муки Віктора Януковича

На цьому тижні відбулася інавгурація новообраного президента Януковича. Однак вигравши електоральне змагання? та пройшовши процедуру формального вступу на посаду, лідер ПР поки що не отримав повної і остаточної перемоги.

Після судового розгляду у ВАСУ за позовом Тимошенко, який завершився до оголошення вердикту, новому президенту потрібно виграти ще принаймні три битви: битву проти старої коаліції і прем'єр-міністра, битву за нову коаліцію і прем'єр-міністра, битву за інституціональний контент свого президентства.

За три тижні після другого туру стало зрозуміло, що питання розпаду старої коаліції напряму не пов'язане зі створенням нової. Адже певні інституціональні та політичні перепони можуть стати на заваді коаліційним домовленостям та привести до дострокових парламентських виборів.

Тому вирішальною для Януковича стає битва за нового прем'єр-міністра і нову коаліцію.

Після виборів Партія регіонів розраховувала на «біло-синій бліцкриг» – швидке та безперешкодне отримання всієї виконавчої влади завдяки встановленню контролю над парламентською більшістю і урядом.

До речі, симптоматичними виглядають слова Віктора Федоровича одразу після другого туру про створення «правлячої більшості», що нагадує риторику часів Кучми, трохи вже позабуту у постпомаранчеву епоху коаліційної парламентської більшості.

Якщо Януковичу та регіоналам вдасться реалізувати подібний сценарій, то мабуть питання стабільності як перманентної консервації політичного режиму буде вирішено: недопущені будь-які інституційної і політичної коабітації між президентом та прем'єр-міністром, згладжені та врівноважені внутріпартійні протиріччя за принципами жорсткого адміністрування, тимчасово нівельована політична конкуренція за лідерство в партії.

Більш того, якщо Янукович зможе консолідувати еліту та зорієнтувати її на себе, це сприятиме посиленню його суспільної легітимації як президента, якої йому не вистачає за межами тих регіонів, в яких він переміг.

На сьогоднішній день стало очевидним, що бажаного інституціонального і політичного бліцкригу не відбулося: стара коаліція ще існує, Вона працює, а нова коаліція поки що має багато ескізів та кошторисів.

ПР намагається діяти за правилами мажоритарної логіки, де переможець має «отримати все». Тобто в новій коаліції ПР виконує роль форматера та головного акціонера, а президент Янукович та прем'єр-міністр Азаров разом працюють у соціально-економічній повістці.

Втім, цей сценарій з кожним днем стає все більше малоймовірним внаслідок того, що регіонали зіткнулися з коаліційною логікою парламентсько-президентського режиму. За цих умов проблема переформатування коаліції та обрання прем'єр-міністра переходить в площину міжелітних кулуарних перемовин й торгів на парламентському майданчику.

Янукович опинився перед необхідністю вирішення дилеми коабітації, тобто інституціонального і політичного співіснування з прем'єр-міністром як ставлеником коаліції.

Перед новим президентом фактично постав вибір між двома формулами коабітації.

Перша формула – коаліція ПР+БЛ+НУ-НС (-НУ) = прем'єр-міністр Тігіпко.

Саме фігура прем'єр-міністра у коабітаційній формулі може стати тим цементом, якого так бракує можливій коаліції.

Кандидатура Тігіпко може дати такі позитивні складові коаліції:

  • по-перше, політично нейтральна по відношенню до партійного складу коаліції і фракційного структури парламенту фігура Тігіпка є компромісною та прийнятною для більшості еліт;
  • по-друге, відсутність економічних розбіжностей і конфлікту економічних інтересів між ним і можливими коаліціантами дає Тігіпку можливість стати модератором серед еліт, і до того ж підвищує договіроздатність між «складними» партнерами ПР та НУ-НС;
  • по-третє, невиразність політичної повістки Тігіпка робить його ідеальним технічним прем'єром, що відповідає запитам коаліції.

До негативних складових, насамперед для Януковича, можна віднести ймовірне інституційне і політичне посилення Тігіпка. Це політичне змужніння Тігіпка може відбуватися або на базі самостійного партійного проекту – «Сильної України», або в Партії регіонів, якщо її стейкхолдери шукатимуть альтернативного лідера для партії з прицілом майбутньої електоральної перспективи.

Друга формула – коаліція ПР+БЛ+НУ-НС (±НУ) = прем'єр-міністр Яценюк.

Складовими цієї коаліції може бути своєрідна елітна унія між пропрезидентською Партією регіонів і постпомаранчевою частиною старої коаліції. Саме така формула коабітації здатна зміцнити легітимний статус президента Януковича, оскільки він в особі прем'єра Яценюка отримає зрозумілого союзника, який має електоральний ресурс в Західній Україні.

Окрім того, ця формула є взаємовигідною для обох партнерів-коаліціантів – ПР як партія залишається консолідованою парламентською силою, а Яценюк збирає нову власну партію, у тому числі за рахунок партійних уламків блоку «НУ-НС».

Яценюк таким чином зможе розмагнітити постпомаранчевий партійний полюс від Ющенка та Тимошенко, та зменшить їх політичну вагу. Ця формула забезпечуватиме певний елітний пакт до наступних електоральних змагань.

Окрім коаліційних тернів для Януковича як нового президента актуальним стоїть питання як він бачить сенс свого президентства.

Показово, що він балотувався на виборах з прем'єрською соціально-економічною повісткою, фактично розглядаючи президента як політичного керівника виконавчої влади, своєрідного генерального директора технічного уряду з підзвітним прем'єром. Але виявилося, що фігура прем'єр-міністра є коаліційною та має інституційний й політичний суверенітет.

Тоді для Януковича постає ключове питання пошуку свого президентського місця в політичній системі. Існуючі Конституційні рамки заганяють нового президента у вузьку інституціональну нішу: зовнішня політика і безпека, загальнонаціональне лідерство, гарантування Конституції та модерування еліт.

На зовнішньополітичному напрямку Януковичу доведеться вирішити кілька проблем.

По-перше, питання про європейське визнання Януковича ризикує перерости в особистісний синдром пошуку президентом «зовнішньополітичного схвалення», зокрема, в контексті посилення власної легітимності всередині країни.

По-друге, як засвідчили перші заяви Януковича, він намагатиметься пов